У четвер Верховна Рада прийняла за основу запропонований урядом проект пенсійної реформи. «За» проголосували 245 депутатів, зокрема 187 «регіоналів», 13 «нашоукраїнців», 15 представників фракції «Реформи заради майбутнього», 20 представників Народної партії, 10 позафракційних. Зовсім не віддали своїх голосів за цей законопроект комуністи і бютівці.
Нагадаємо, що проект закону підвищує пенсійний вік для жінок до 60 років, страховий стаж до 30 років — для жінок та до 35 — для чоловіків. Пенсійний вік чоловіків-держслужбовців підвищується до 63 років. Розмір максимальної пенсії пропонують обмежити на рівні 10 мінімумів для непрацездатних осіб (нині це 7 640 гривень). Також Кабмін запропонував зменшити з 90 до 80% заробітну плату для обрахування пенсій для держслужбовців. Пенсії депутатам, суддям, військовослужбовцям та іншим категоріям громадян, які раніше мали певні пільги, пропонується розраховувати із сум заробітної плати, на яку нараховується єдиний соціальний внесок, як для інших категорій пенсіонерів. Напевно, найбільша проблема багатостраждальної пенсійної реформи в Україні в тому, що ті люди, які нині пишуть закони, організовують їх «всенародне обговорення», та навіть ті, котрі позірно говорять про недосконалість поданих урядом законопроектів, насправді не збираються жити на ті пенсії, які визначить майбутнє нове пенсійне законодавство. Як не живуть нині лише на офіційну зарплату, судячи з поданих багатьма політиками декларацій. У простих же українців, як показало нещодавнє опитування інституту Горшеніна, надії лише на державні пенсії. Принаймні, згідно з оприлюдненими даними, переважна більшість із них (80,1%) не розраховує на будь-які додаткові джерела доходу, крім державної пенсії, після настання пенсійного віку. Водночас понад 77 відсотків опитаних наших співвітчизників висловили впевненість у тому, що реформа пенсійної системи потрібна. Однак чи така, яку пропонує нині уряд? Найчастіше від нинішніх пенсіонерів доводиться чути нарікання зовсім не на те, що жінки працюють менше, ніж їм би хотілося, чи на те, що у когось, скажімо, тих же держслужбовців, пенсії зависокі. Більшість шкодується на те, що власне у них пенсія замала і її не вистачає, коли розділити між квартплатою, харчуванням, витратами на ліки та потребою купити гостинців дітям чи внукам. А ще нинішні пенсіонери жаліються на несправедливість, коли ті, що відпрацювали все життя, і ті, які не особливо обтяжували себе роботою, отримують практично однакову пенсію. Втім, саме цих проблеми нинішня, запропонована урядом пенсійна реформа і не вирішує. Оскільки писали її зовсім для іншого: нині країна міцно потрапила у залежність від зовнішніх фінансових запозичень, а МВФ без пенсійної реформи грошей не дає. З другого боку, найгострішою проблемою нинішньої пенсійної системи є те, що вона в існуючому вигляді практично вичерпала свій ресурс. Нині кількість тих, хто працює, і тих, хто отримує пенсії, — зрівнялась. Отже, кожен працюючий заробляє ще й на одного пенсіонера. А коли той, що працює, отримує мінімальну заробітну плату, то, ясна річ, для пенсіонера коштів не вистачає. Тож нинішня пенсійна реформа передусім покликана зменшити виплати Пенсійного фонду і як наслідок — непосильне навантаження на бюджет. Що і буде зроблено через збільшення пенсійного віку для жінок, через збільшення на 10 років обов’язкового страхового стажу для отримання пенсії, зміну формули нарахування пенсії. Але все це пояснювати означає доводити, що громадянам за їхній же кошт «хочуть зробити добре». Тож для того, аби відволікти увагу від речей серйозних, вдалися до маніпуляції і на перший план у новинах телеканалів потрапило зовсім інше — чи обріжуть до десяти мінімумів для непрацездатних громадян високі пенсії екс-чиновників, суддів і т. п. Розрахунок простий — на те, що спрацює українське «добре, що й у сусіда хата згоріла». Однак неважко спрогнозувати, що Конституційний Суд, який уже неодноразово висловлювався з цього приводу, після чергового звернення зробить те саме: відстоюватиме норму, відповідно до якої законодавчі новації не можуть погіршувати вже визначених соціальних гарантій. Тож за якийсь час високі пенсії повернуться, але «винними» в цьому будуть судді Конституційного Суду чи ще хтось, а не Кабмін, який «хотів обмежити високі пенсії».
Не надто дотепна пропозиція від ПР — обкладати податком високі пенсійні виплати — взагалі не витримує жодної критики. Це нове слово в українському законодавчому полі, оскільки до цього часу пенсії в Україні ще не оподатковували. Якщо ж повернутись до речей справді серйозних, то, як зазначив колишній перший заступник міністра праці та соціальної політики (у 2005—2010 роках) Павло Розенко, якого цитують інформаційні агенції, «лише збільшення страхового стажу та зміна формули нарахування пенсії призведе до зменшення пенсійних виплат кожному майбутньому пенсіонеру щонайменше на 250 гривень, що в умовах нинішньої соціально-економічної кризи сприятиме різкому зубожінню найбільш незахищених категорій наших громадян — пенсіонерів». Разом з тим серйозні економісти не раз уже говорили про те, що далеко не вичерпані усі резерви нинішньої пенсійної системи. Позитивний вплив на неї мало б виведення заробітків з «тіні», для чого, крім обіцянок та репресивних заходів, останнім часом нічого не робиться.
Крім того, давно обіцяний другий рівень пенсійної системи — так званий обов’язковий накопичувальний — так і залишається під питанням. Як немає й відповіді на основне питання: чи забезпечуватиме нова пенсійна система насамперед справедливість при призначенні пенсій.
- 3 перегляди
