Я потрапила в зачароване коло.
Якось дико і дивно спостерігати за купою людей, які зробили ідола з одного безчуттєвого предмета і скляного предмета - пляшку з горілкою. Це може бути розливуха, меляса, самогон чи магазинна горілка Та властивість залишається одна. Люди перетворюються на маріонеток свого бога : бога снів, ілюзій, міражів… Важко прокидатися…важко бути однією ногою в своїх мріях, а іншою-в реальності, жорстокої та нікчемної…Важко жити подвійним життям з подвійними стандартами. Хочеться бути його господарем,а в реальності ти лише шістка чи сімка, а королі, тузи та дами давно посіли своє місце в цій опері, що зветься Життям. Ось так і борешся, а, точніше, п’єш, заливаючи так свою непотрібність ні собі, ні людям, свою байдужість до світу, свою моральну пустоту душі. А, може, треба мовчати? Навіщо забивати свою голову цими «вічними» проблемами людства? І навіщо задурювати голову нісенітницями? Нехай, мовляв, як суспільство породило це явище, так його і знищить. А чи… кричати? Та не все так просто, кричиш, наприклад: «Алкоголізм! Алкоголізм! Алкоголіки!», а ніхто і з місця не зрушить, а як кричиш: «Пожежа»- так всі кинуться рятувати добро, дарма, що сусіда, головне, щоб ціле і неушкоджене.
Важко бачити як руйнуються близькі і рідні тобі люди. А змінити тобі не під силу! Наприклад : коли твій хлопець б’ється від горілчаної епілепсії в конвульсіях, а ти стоїш в ступорі і не знаєш як йому допомогти; всі бігають, метушаться, щоб його врятувати, а від тебе ніякої користі, і лише сльози по щоках так і ллються; чи коли твій знайомий б’ється головою об стовп, щоб вибити «голоси та чортиків», що міцно засіли в його думках та очах ; чи коли твій друг набиває «світлячків» під очима твоєї подруги, перетворюючись на звіра! Або тоді, коли твій свояк лягає в лікарню з цирозом печінки. Чи коли день починається лише тоді, коли похмелишся? Або коли ти бігаєш в пошуках гривні на 100 грам, щоб підтримувати форму організму? Або…або.. Цей перелік незліченний. Це просто якесь зачароване коло! Пияцтво формулює низька самооцінка людини. Більшість алкоголіків – це люди, які не вірять у власні сили, у яких твердо вкорінилася позиція невдахи. . Але це не стимулює до боротьби, а для позачергової порції співчуття та жалощів. Їм немає для кого боротись! Свою персону вони вважають настільки нікчемною, що це не стимулює любити себе, а, отже, боротись за себе! Інколи когось любити легше, ніж себе!
Алкоголь – це своєрідний фенолфталеїн, який визначає реакції між людьми в суспільстві. Те, в кого людина перетворюється, коли починає пити, залежить від неї самої, алкоголь лише виявляє справжню її сутність, без суспільних обов’язків і правил… А хто є хто? Не знає до кінця і сама людина, не те, що оточуючі. Адже, недарма чуємо таку переважно фразу: «Скоєно в стані афекту» чи «Підозрюваний був затриманий в стані алкогольного сп’яніння». Найжахливіше те, що алкоголізм відносно помолодшав і досягає позначки 20 років. Найчастіше продавцями «чистого» товару є аж ніяк не магазини, а своєрідні «точки». І в окремому районі цих точок більше, ніж пальців рук і ніг разом взятих. В себе на районі я нарахувала їх близько десяти. Своєрідним супермаркетом «чистого» товару є вокзал. Тут за 4-5 гривень, чвертку продадуть як і двадцятирічному, п’ятнадцятирічному, так і одинадцятирічному.
Алкоголізм – як бізнес, давно перетворився в імперію. І нікому не під силу зруйнувати цей добре налагоджений механізм, який бере свій початок від «самогонників» і вище. І хоча всі все знають про алкоголізм – як явище, породжене суспільством, і рейди, які проводяться з приводу зачистки несанкціонованого продажу горілки, і різнопланові акції про негативний вплив алкоголю – це все, на мою думку, дуже часто є «окозамилюваним» процесом. Тому, що алкоголь приносить багатьом, дуже багатьом людям, які підтримують механізм алкоголізму – великі гроші. Завжди буде існувати певна когорта людей, які полюблятимуть заглянути в чарку, яку підтримуватимуть як не природно, так штучним шляхом. Алкоголізм – це гроші, як для тих хто продає алкоголь, так і для тих, хто продає різні засоби від алкоголізму, і для тих, хто «кодує» від алкоголізму. Тим паче, людиною в алкогольній залежності дуже легко керувати.
Як же зруйнувати цей механізм імперії Зла? Мабуть, пора просто подорослішати, зрозуміти, що проблеми самі собою не вирішиться, навіть «під градусом».
Людмила Ходоровська
- 10 переглядів
