9 лютого в Івано-Франківську в Книгарні «Є» в рамках проекту «Війна» військові, волонтери, медики, капелани обговорювали проблеми соціальної адаптації та психологічної реабілітації учасників АТО.
Як повідомляє Департамент соціального захисту населення, більшість військовослужбовців, щоб повернутись до нормального життя потребують спеціалізованої соціальної допомоги, а близько 20-ти відсоткам потрібна психологічна допомога.
Голова Обласної спілки учасників АТО, ОСУАТО Андрій Долик наголошує на тому, що війна змінює людину, з’являється загострене почуття справедливості, важко сприймати старі устрої, порядки. Важливо зрозуміти, що такою як була людина вже ніколи не стане. На жаль, на державному рівні допомога зводиться до психлікарень, створюються реабілітаційні центри в області, але цього не достатньо, більшу частину беруть на себе волонтери.
Психолог, психотерапевт Ольга Батуєва-Ковтун, що працює з учасниками АТО, вважає, що військові найчастіше мають проблему з адаптацією, коли немає де жити, як забезпечити сім’ю. Так званий посттравматичний синдром (ПТРС) трапляється рідко.
Віталіна Маслова, засновниця організації «Творча криївка» розповідає про метод творчої реабілітації бійців АТО.
«Дуже часто хлопці просто фізично виснажені, наприклад, ті, що прийшли з котлів, з Аеропорту. Вони можуть набути новий соціальний досвід, спілкуючись як побратимами, так і з нашими фахівцями. Соціальна включеність є невід’ємною потребою відновлення, ми співпрацюємо як з селянами, з священиками, з звичайними психологами, з усіма людьми. Ми допомагаємо сприйняти той життєвий досвід який вони отримали – глибинний, серйозний, як ресурс, щоб вони зрозуміли, що вони є ресурсом і для нас».
Священик Іван Рибарук, що допомагає в творчій реабілітації військових переконаний:
«Будь яка людина зі зброєю в руках може стати заробітчанином на війні, може стати воїном, може бандитом. Воїн може і тисячу снайперів покласти, але він їх не рахує. Він не вимагає похвали, визнання себе героєм. Солдат не має права отримати задоволення від вбивства іншої людини. Ми маємо дати хлопцям розуміти, що вони зробили те, що мусіли зробити, нічого не вимагаючи».
Автор: Надія Ковблюк
- 3 перегляди
