21 вересня, до Міжнародного Дня Миру громадська організація «Д.О.М.48.24»(Дій, обирай майбутнє!) в центрі Івано-Франківська проводила акцію «Жива бібліотека», де пересічні іванофранківці мали можливість поспілкуватись, «прочитати» декілька «живих книг» - історії людей, які жили в зоні бойових дій, покинули свої домівки й знайшли притулок на мирному Прикарпатті.
ГО «Д.О.М.48.24» - дій, обирай майбутнє! Щодо цифр, то вони є посиланням на географічні координати - сорок восьма широта та двадцять четверта довгота, з яких починаються координати Івано-Франківська. Координати Донецька та Луганська також лежать на цій широті. Паралельно з акцією проводилась виставка фотографій, присвячена темі «Забути не можна, повернутися неможливо». Організатори навіть поділили «книги» за тематичними відділами – соціальними, культурними, науковими, творчими тощо, щоб спонукати відвідувачів до спілкування із цікавими особистостями.
Олена Юхимець, викладач англійської мови Донецького національного університету пригадує, як збиралась покидати рідну домівку: «Коли я по телевізору почула, що Янукович пішов, то мій чоловік зразу сказав: «Все, в нас буде війна, Путін нас так просто не відпустить», з того часу ми вже склали «тривожний чемодан», де зібрали все необхідне. З того часу, ми майже не дивились телевізора, російських каналів зрозуміло через пропаганду, але й українські не висвітлювали належно всіх подій. Вже в травні 2014-го ми виїхали, в Івано-Франківську ми вже рік, донедавна я працювала у Донецькому університеті у Вінниці. Моя подруга, з медичного університету в Донецьку, відсилаючи скрізь по Україні своє резюме, отримала позитивну відповідь лише з Івано-Франківського медичного університету, де зараз працює».
Ще одна із «живих книг», Наталія Никифорова з Донецька, працювала філологом, в Івано-Франківську, займається із собаками, оскільки в Івано-Франківську кінологів не так багато, також із чоловіком працює над книгою про лікування голубів.
Фотограф Тетяна Коренева працювала в Донецьку програмістом, з 2009-го року захопилась фотографією, до того не фотографувавши зовсім, вона автор низки світлин в стилі макро, потрету та знімків українських мітингів в Донецьку. За одну із своїх робіт отримала в 2012 році звання «Фотограф року», одну із найпрестижніших нагород у фотомистецтві. Зараз пані Тетяна проживає і творить в Богородчанському районі, співпрацює з туристичною фірмою, для якої фотографує Карпати. Франківчани також могли помилуватись роботами авторки під час акції.
Фрілансер з Луганська, Олесь Кузьмін, спочатку переїхала до Дніпропетровська, вже вісім місяців живе в Івано-Франківську, зараз займається активною громадською діяльність та веде власний канал на Ютубі.
До акції долучились також перехожі мешканці, які потрапили на захід випадково. Ресторатор, Олексій Шубін з Сімферополя недавно відкрив в Франківську ресторан американської кухні. Він намагається спростувати думку, що це лише щось смажене та фастфуд, тому що американці вживають овочів можливо більше українці, їхня їжа також буває екологічною та здоровою.
Також до акції долучилась засновниця громадської організації «EL.OL», Ольга Оленіченко із сином Антоном. Вона також проводить подібні акції не лише для українців-переселенців, а й для іноземних студентів, які приїхали з Донецька. Вони також зустрічаються із подібними проблемами, зокрема корупції, расизму тощо. Виникла також певна недовіра до українців. Пані Ольга проводить низку заходів для іноземців, футбол з місцевими футболістами, культурний обмін тощо. Учень 10-ї школи Антон вражений від перебування в Франківську, де відвідував ковальні, майстрував роботів та займається плаванням. Спочатку українська давалась хлопцеві важко, але після перебування в таборі в Карпатах, мова вивчається значно легше.
В ролі книги спробувала себе й місцева мешканка Оксана Даниш, яка в міру можливостей допомагає переселенцям. Вона вважає, що людям, які переселились необхідні ті ж речі, що й місцевим сім’ям - посуд, меблі, одяг, особливо сезонне взуття, продукти харчування тощо, але тут вони поки що як гості і більшу частину зарплатні віддають на оренду житла.
Одна із організаторів акції молода мама, Олеся Архіпова вважає необхідним проводити подібні зустрічі, оскільки досі в повітрі висять багато запитань, які не отримали відповіді. Але їх треба задавати, хоча вони можуть не принести розуміння, але мусимо йти один до одного, не залишатись осторонь.
Ярослав Мінків говорить, що було дещо важко залучати перехожих людей до знайомства з «книгами», оскільки люди здебільшого пасивні, але через деяких час вже зібралось не мало охочих до діалогу. Також за ініціативи «Д.О.М.48.24» сьогодні в рамках акції вимушено активні переселенці зустрілись з учасниками конференції Ukraine Lab. Головною метою подібних заходів є руйнування бар'єрів та стереотипів між представниками Сходу та Заходу України, бо Україна Єдина!
Автор матеріалу: Надія Ковблюк.
- 7 переглядів
