Вони хочуть створити соціальний бізнес, який надасть робочі місця вимушеним переселенцям.
«Більшість із нас зробили вибір лишитися в Івано-Франківську, але ми не хочемо конкурувати з місцевими мешканцями за робочі місця», – кажуть переселенці з Донецька, які в Івано-Франківську заснували організацію «Д.О.М. 48.24».
Про це у в інтерв’ю UFRA розповіли засновники організації Наталя Вишневецька, Олеся Архіпова та Сергій Никоноров.
Цифри у назві організації означають географічні координати – у Донецька та Івано-Франківська вони приблизно ті ж самі. Вони кажуть, що не хочуть просити допомоги та позбутися тавра «внутрішньо переміщені особи».
Самі ж засновники познайомилися через соціальну мережу.
«Якось восени я прокоментувала якийсь пост у групі «Донбасс – это мы», одній з найбільших груп патріотів України, – і відгукнулися кілька людей, які також перебували в Івано-Франківську», – розповідає Наталя Вишневецька з Донецька, яка зараз працює в організації «Тепле місто».
Так спочатку виникла спільнота «Український Донбас. Переселенці в Івано-Франківську». Проте згодом вони вийшли за рамки інтернету.
«Якось нас покликали на круглий стіл у Регіональний штаб підтримки переселенців на презентацію результатів програми допомоги. Але ми про цю ініціативу нічого не чули. Нас зацікавило, чому так відбувається: чому на захід для переселенців приходять десять переселенців і двадцять місцевих. Ми вирішили створити організацію, яка б стала містком між державними органами та самими переселенцями, дослідила їхні проблеми та сприяла вирішенню. Всіх нас турбують проблеми житла, роботи, бізнесу – організація має вирішувати ці задачі».
Активісти хочуть, щоб переселенців не сприймали лиш як людей, які просять допомоги.
«Ми хочемо працювати над тим, аби громада прийняла нас, а не тільки виявила жалість. Щоб нас прийняли як людей, які здатні самі вирішувати проблеми і допомагати спільноті, в яку хочуть інтегруватися», – каже Олеся Архіпова.
Олеся, яка нещодавно народила сина, розповідає, що спочатку їй було дуже сумно.
«Коли з’явилися перші знайомі, коли ми почали потроху допомагати одне одному, я зрозуміла, що ми можемо зробити краще й для інших. Є ж люди, які й досі тут самі. Ті, хто приходить щодня в порожню квартиру, хто лишає світло в коридорі, щоб увечері повертатися нібито не в порожню квартиру. Я хочу, щоб таких людей ставало менше. Я би хотіла, щоб іншим стало так комфортно, як стало мені».
Тож члени організації хочуть створити соціальний бізнес. Зокрема вони мріють організувати будівництво агротехнопарку неподалік міста.
«На цій території мають бути житлові будинки для переселенців і поруч – кілька невеличких ферм», – розповідає Сергій Никоноров.
«На гроші, що генерує цей бізнес, можна оплачувати житло в місті або допомагати тим, хто цього потребує. Також бізнес вирішить проблему зайнятості», – додає Наталя Вишневецька.
Окрім того існує задум створити клуб розвитку або курси для дітей переселенців. «Із садками в місті проблема, а серед переселенців є люди, які могли б дивитися за дітьми, і є ті, хто в цьому зацікавлений», – пояснює Наталя.
Вони також планують створити телефон гарячої лінії взаємодопомоги.
«Ми хочемо допомагати одне одному з робочими місцями. Наприклад, я їду за місто і мені треба приглянути за кішкою. Я звертаюся на гарячу лінію – і серед нас шукають людину, яка може це зробити за оплату чи за «дякую».
«Нам же нічого ніхто не винен», – додає Сергій Никоноров.
«Участь у цій ініціативі мені дає покуту. Живучи в Донецьку і маючи якісь життєві переконання, не завжди мав сміливість їм слідувати. Часто не можеш казати й робити ті речі, які вважаєш вірними. Після того, як все це сталося, я зрозумів, що людей, які не роблять те, що вважають правильним, на Донбасі більшість. Просто вона пасивна» - додав Сергій.
- 3 перегляди
