Школяр з Івано-Франківська на всі 12 балів виконав роботу СБУ. Юний хакер добре розбирається у крмп'ютерах та інтернеті. Завдяки свої здібностям він зламав сайт ДНР. І тепер має можливість відслідковувати переписку бойовиків. Андрій навіть отримав списки полонених українців. Тепер його мама Оксана за тими списками шукає бійців.
Про це повідомляє "Репортер".
Андрій окрім списків полонених навіть знає плани сепаратистів та секретні дані. Завдякі добутій інформації Оксана за пару місяців відшукала приблизно 1500 полонених. Жінка зберігає усі документи у папці, з ними вона їздила у Київ.
Обличчя хлопця приховано з метою його безпеки.
«Те, що він знайшов, – це просто нереально дістати, – каже мама юного хакера, – це все одно, що залізти до Захарченка в сейф».
Зламати сайт бойовиків було не так просто. А ле Андрійкрві всеж таки-вдалося.
«Я була на кухні, він мене закликав, то я, як побачила те все, страшенно перелякалася, кажу, ти що здурів, сину, нас вб’ють! – розповідає жінка. – Та добре, що я бігом підключила принтер, усе надрукувала, а потім усе вимкнула». Каже, була там і карта бойових дій, однак її роздрукувати Оксана побоялася.
Після цяого телефон Оксани почали прослуховувати.
«Там був шум, свист, чути, що хтось на іншій лінії розмовляє, – говорить жінка. – Потім приходили повідомлення, мені дзвонили, питали, чи знаю я такого-то, називали ім’я зі списків полонених. А я ті списки вже на той час напам’ять знала, тому відразу зрозуміла, що щось тут не те».
Після всього, що сталося комп'ютер Андрія поламався. Майстер просто не зміг пояснити, що з ним сталося.
«Віруси чіпляють, бо намагаються мене вирахувати, – пояснює хлопець. – Але знайти мене їм буде важко, там багато захисних програм».
Наразі Андрій читає переписку бойовиків. І каже, що вони часто пишуть де переховують полонених іне тільки живих, та навіть частіше уже мертвих.
«Він десь знайшов, що наших хлопців розстрілювали і кидали у воду, в глибокі озера, аби їх уже не знайшли», – говорить мама Андрія. А сам він стверджує, що то були росіяни, бо ДНРівцям, каже, не дозволяють сидіти в соцмережах. «Десь те вичитав», – стискає плечима Оксана.
Андрій для своєї справи завів у соцмережах багато друзів з Росії.
«Я кидаю їм наживку, ніби щось знаю про українських військових, вони починають між собою переписуватися, тоді я зламую їхні сторінки і вичитую секретну інформацію», – розповідає школяр. Раз навіть дістався до телефонів сепаратистів, читав їхні повідомлення. Так Андрій дізнався, що з полону ДНР втекли 15 українців, а бойовики по гарячих слідах їх наздоганяли. «Але я думаю, що їх уже вбили», – каже школяр.
Хлопець також додає, що мамо не всього, що він бачить.
Тепер люди самі звертаються до франківської родини за допомогою. Варто зазначити, що Оксана почала шукати ще тих, хто зник бевісти на майдані.
«Якось прийшла до нас старенька жіночка, вона була з якогось села, і каже: «Допоможіть, я бачила по телевізору, як мого сина на ношах несуть, мертвого». В мене всередині все перевернулося», – пригадує Оксана. Тоді взялася за пошуки. І знайшла. Хлопець був у Михайлівському соборі, побитий, але живий! Потім знайшла другого, третього і так 40 людей повернула додому.
Весь цей час їй допомагав син.
«Коли був Майдан, то він знаходив «тітушок». Так ми виявили такого Сергія з Харкова, він раніше був судимий, то він розстрілював наших хлопців у Маріїнському парку, – говорить Оксана. – Ще Андрій знаходив фото мертвих майданівців і ми знаходили родичів цих людей. А зараз він шукає тих, хто знущається над нашими військовими, потім я ці дані відправляю, не можу сказати кому, і їх потім відловлюють».
«Головне – хакера не треба квапити, інакше в нього нічого не вийде, – каже Андрій. – Аби знайти одну людину, мені треба десь півдня».
Варто зазначити, що Оксана сама родом з Криму до Франківська переїхала понад 10 рокв тому. Андрій народився уже на захійдній Україні. Хлопець мріє створювати ігри. Йому потодобається допомагати іншими, але скаржтиться, що вся слава чомусь дістається тільки мамі.
«Я знаходжу людей, але вся увага і слава – мамі. Букети, цукерки, грамоти – все мамі, а мені нічого, – каже хлопець. – І тільки мама каже мені «дякую», а я хочу грамоту, ну і хоча б якусь винагороду, гривень 200».
Андрій також додає, що з кращою технікою міг би зробити набагато більше.
«Мені треба сильніший комп’ютер, тоді я міг би зробити значно більше», – впевнено говорить школяр.
- 13 переглядів
