В Україні у них залишилися діти, батьки, родичі, друзі. І хоч вони самі зараз далеко від небезпеки, те, що нині відбувається в державі, торкається кожного з них особисто.
Українці світу організовуються для допомоги Майдану.
Італія – на телефонах
«Ми тут, у Римі, живемо в постійному напруженні, – каже франківчанка Оксана. – Усі на телефонах. Якщо колись дзвонили одна одній і розказували, в якому магазині яка знижка, то тепер то вже нікому не цікаво. Лише й питають про новини з України. Ми всі мами, і вдома – діти. Жінки плачуть. І плачемо не лише за своїми дітьми, плачемо за тим білорусом, за тим Сергійком, бо й то наші діти».
«У мене вдома двоє синів – 19 і 21 рік, – говорить пані Леся з Рогатина. – Але не лише за них переживаю, а за всіх дітей. Біль матерів-іммігранток вимірюється роками перебування на чужині. Ми чекали на кращу долю наших діточок, а дочекались, що зграя лютих псів підняла руку на наше майбутнє і залила кров’ю Майдан».
У кого в хаті є телевізор, веде далі жінка, то італійський канал NEWS 24 – не вимикається. Там щопівгодини показують Україну. В Києві у них є своя журналістка – Annamaria Espositoі, вона веде прямі репортажі з Майдану.
Новини тут розходяться миттєво, українські газети передають з рук у руки. Вже старші жіночки, яким ніколи не було аж так цікаво, що робить влада, вишукують в інтернеті журналістські розслідування.
«Ми з жінками, які живуть в мене на квартирі, знайшли фільм-розслідування про багатство президента, – каже пані Надія з Тернопільщини. – Подивились і оніміли. Невже це в нашій країні таке може бути?! Це людина за три роки так доробилася! Ми тут по 15-20 років гаруємо, аби якось своїх дітей трошки підняти, а це все за три роки. Це якась казка про Султана».
Звісно, жінки в Італії не лише переживають, майданівська самоорганізація працює і тут. Помагають хто чим може.
«На площі Ребібія стоїть жовта скриня від українсько-італійської асоціації, – розказує пані Леся. – Туди наші люди зносять допомогу. Кошти на майдан збирають дуже часто і то немалі суми».
В українських магазинах, яких у Римі чимало, збирають переважно медикаменти. Люди купують і зносять шприци, одноразові рукавички, бинти, ліки – це все потім передають на Майдан. Вдома вишукують теплі речі, в кого нема, ідуть і купують.
«Я працюю, доглядаю діда, 93 роки, – розповідає Євгенія з Тернопільщини. – То кажу йому: чого сидиш, адже всі італійці помагають? То дід скоро до шафи – дві куртки, шість светрів, теплі шкарпетки, шарфи. Я то все спакувала у мішок, на плечі й на наш бус. Всі наші буси беруть передачі на Майдан. Везуть у свої міста, а там уже переправляють. Але хлопці не пишуть «На Майдан», а пишуть на своє ім’я, бояться, аби на митниці проблем не було».
А ще моляться й пікетують. Колись абсолютно аполітичні жіночки тепер ходять на мітинги. «У неділю, 26 січня, по багатьох церквах Риму правилося за Україну, – каже Анна з Чорткова, до речі, в жінки дві дочки нині на Майдані. – Потім був мітинг. В українській церкві на площі Піраміди була панахида за убитими героями, інакше їх тут не називають. Прийшло понад 500 людей. Здавали гроші, хто скільки міг. Правилося і на Святих Сходах у церкві на Сан Джованні. Люди на колінах піднімалися тими сходами і молилися – за Майдан, за перемогу, щоб не було більше крові».
А ще в неділю, 26 січня, за Україну молився Папа Франциск.
Америка автомайданить
У неділю, 26 січня, кілька сотень людей мітингували під Генконсульством України у Нью-Йорку. Мітинг почався хвилиною мовчання за загиблими. Був там і священик, який відправив молебень.
А в понеділок, 27 січня, по США проїхався Автомайдан. Активісти з Меріленду, Вірджинії та Вашингтона поїхали у Філадельфію для вшанування жертв і спільної молитви.
«В українському центрі у Філадельфії нас зустріли автомайданівці з Нью-Джерсі, Нью-Йорка та Пенсильванії, – розповідає Марія Мисак, учасниця акції з Вашингтона. – Зібравшись у колону понад 350 машин, ми разом вирушили центральними вулицями Філадельфії».
Потім автомайданівці поїхали в український кафедральний собор, де єпископ відправив літургію за долю України. За словами активістки, автомайданівці склали пожертву для Майдану та попідписували петиції, які закликають уряд США до введення санкцій проти української влади. «Усі розуміють: найбільше, що ми можемо зараз зробити, – це підтримати євромайдан матеріально та вимагати санкцій для української влади від своїх конгресменів та урядовців», – каже пані Марія.
А загалом у США українська діаспора організувала мітинги щонайменше у 18 містах – в Атланті, Ралі, Остіні, Бостоні, Клівленді, Колумбусі, Х’юстоні, Сіетлі, Лос-Анджелосі, Сан-Франциско, Нешвіллі, Філадельфії, Нью-Йорку, Карнегі, Піттсбурзі, Міннеаполісі, Вашингтоні та Чикаго.
Українська хода світом
Загалом, за повідомленнями у ЗМІ, в неділю українці влаштували акції солідарності у більш ніж 60-ти містах світу.
Зокрема, у Канаді акції відбулися щонайменше у семи містах – Оттаві, Манітобі, Монреалі, Ванкувері, Вінніпезі, Едмонтоні й Торонто. Крім того, в Едмонтоні українці провели свій Автомайдан.
Також українці вшанували загиблих як мінімум у п’яти містах Німеччини – Берліні, Нюрнберзі, Франкфурті-на-Майні, Кельні та Кілі.
У Празі відбулася скорботна хода «Стоп диктатурі в Україні!». У Франції до пам’ятних акцій приєдналися Париж і Лілль.
Українці Відня організувалися через соцмережі та взяли участь в «Українській ході». У місті для цього спеціально перекрили так званий Рінг – найбільшу кільцеву вулицю Відня.
У Женеві українці пікетували штаб-квартиру ООН. Мітинги провели також українці Осло, Копенгагена, Афін, Бухареста, Будапешта, Кракова, Любліна.
Всі міста тут уже важко перелічити. Загиблих активістів Майдану вшанували навіть у Японії.
- 3 перегляди
