Хотілось б почати обговорення питання із іскорки гумору.
"Зранку чоловік йде на роботу, бачить хлопця із табличкою: "Дайте на їжу". Не довго думаючи витягує свій бутерброд та дає хлопцю і з "чистою совістю" йде далі. Наступного дня та ж картина, то й же хлопець, тільки вже інша табличка: "Подайте на операцію". Ех, напевне бутерброд не сподобався.
Милостиня - давній та доволі вигідний бізнес. Нам здається, що гривня це не так вже й багато, та гривня до гривні і в прохача за один день назбирується така сума, що вибачте, нам треба заробляти тижні два. І те зароблене йде далеко не за призначення. Питання в тому, чому ми ті гроші, що так важко заробляємо, досить часто відмовляємо собі в чомусь, повинні кидати пройдисвіту, що живе одним днем та заробляє на нас же "ліниві гроші"?
У Івано-Франківську вже давно говорять про так звану "попрошайницьку індустрію". Ценрт міста, церкви, ринок, вокзали, завжди зустріниш когось, кому так треба допомогти. Виявляється територія у місті розпреділена, так що ви зможете одного і того попрошайку бачити і бачити. У випадку коли ви пройшли повз та не дали гривню, а потім вас раптово замучило сумління, не переймайтесь, дасте наступного дня, чи тижня, а то і місяця.
Та найбільше з цього всього дивує те, як так звані бізнесмени дістаються до свого робочого місця. З самого ранку, коли ще тільки сходить сонце, вони приїздять на машинах останньої марки та ще з власним водієм. Спокійно виходять, вмощуються по зручніше і беруться за справу.
А ці постійні прохачі на автовокзалах, в маршрутка, які все ходять із поганими ксерокопіями та вже місяцями не можуть зібрати кошти для такої термінової операції. Все той же сценарій, ті ж слова.
"Хочете допомогти жебракові - подавайте милостиню продуктами". Так де ж там, продукти їх зовсім не цікавлять. Гроші і тільки гроші. Все почастішали випадки у Івано-Франківську, коли на вулиці підходить дядько, чи старенька бабуся і просить щось їсти. Хтось дає одразу гроші, бо дуже вже жаль такої людини, хтось йде в найближчий магазин, та при виході вже не виявляє того голодного прохача.
Притягнути прохачів до юридичної відповідальності практично неможливо, а от діяльність "скринькарів", при перевірці, виявляється законною. На деякий час прохачі зникають, а потім знову все там же, все з тими ж проханнями.
Та серед всіх цих авантюристів є ті, що направду потребують допомоги та з відчаю вдаються до такої справи. Тому, перед тим як дати гривню, добре подумайте кому і на що.
- 2 перегляди
