Цікаво, як дізнатись, що тобі довіряють? Спробувати запитатись щось особисте, всупереч різним етикетним умовностям, і подивитись на реакцію людини? Чи, можливо, втирати сльози місцевій красуні-зазнайці, яку вперше покинув чоловік? Чи, мабуть, отримати відповідь на питання, яке ніколи би не зміг поставити дорогій людині?
Інколи, коли тобі розповідають щось безумовне особисте та пережите, відчуваєш доторк до чужої непопраної білизни. Ні, секрет ні в якому випадку не гнітить тебе, але він тобі не потрібний.
Він руйнує твій маленький життєвий світ,ти просто не можеш зрозуміти, що з цим робити. Розумієш, що твоє співчуття і поради тут зайві, матеріально та духовно ти теж нічим не допоможеш. І носиш отой кошик з брудною білизною за собою всюди. Розплющуєш очі, а перед тобою сірий комірець відчаю та болю, йдеш до ванни, а за тобою волочаться чиїсь подерті колготи глухої стіни та розбитого дзеркала. Нарешті, за обідом, жуючи свій вічний хот-дог, бачиш брудну серветку із святкового столу-уже-більше-ніколи-не-літаючої-скатерті-самобранки.Але ж тобі довіряють, ти сам цього так прагнув! Прагнув бути потрібним і корисним, прагнув подарувати тепло і нарешті зайти з "Тайдом" у всі промислово-хімічно відсталі душі. І тепер, знаєш, ти мовчатимеш. Не задаватимеш зайвих питань, не гратимеш у набридливого "Скелета у шафі" і, таки нареші, попереш свою білизну.
Наталія Галань, franyk.com