Конфлікт поколінь, мабуть, невід'ємна риса не лише будь-якої культурно-цивілізаційної епохи, але і рушій розвитку.
"Якби молодість знала, а старість могла" - співається в одній ностальгічній пісні, сповнюючи нашу душу захватом перед можливостями молодих людей та досвідом і мудрістю старших. Однак бувають ситуації, коли будь-які стандарти на кшталт "нахабні підлітки" чи "нещасні старенькі" з гуркотом падають, залишаючи за собою лише купу нерозуміння і німого мовчання ( з виключенням навіть внутрішнього діалогу).Їдучи з подругою на днях на закупи до одного популярного супермаркету, ми мали щастя добиратись туди в битком-набитому маршрутному таксі. Люди нагадували популярних рибинок у банці, запахи вчорашніх шкарпеток і загального знудження міг навіювати нудьгу. Але оскільки ми, позитивно мисляча юнь, не хотіли псувати собі настрій, то весело щебетали на різні дівочі теми. Раптом (справді раптом, бо в цій ситуації таке зазвичай буває чудом) біля нас звільнилось місце. Ми, звичайно, навіть не претендували на нього, завбачивши біля нас зрілого пана.
Він, зручно вмостившись на кріселко всією своєю інтелігентністю, думав про щось своє...Так як я з подругою мали виходити чи не на останній зупинці, то за певний час і ми отримали змогу відчути щастя в стилі "сіли...уххх". Продовжуючи перервану розмову, навіть не підозрювали, що гроза грамотності та грамотності сучасного суспільства вже поруч. Раптом чуємо: " Дівчата, мене від вас "тіпає". Ми здивовано огледілись навколо і побачили, що ці слова адресовані нам саме від того імпозантного пана. Зробили вигляд, що нічого не сталось. Але старше покоління не заспокоювалось: "Та послухайте як ви говорите...Ваша "ужасна" мова калічить. Якби моя внучка так говорила, я би їй вирвав язика...Саме через таких як ви, ми і вимираємо". Є такий вдалий фразеологізм (та чи бувають вони невдалі): "Як мішком по голові".
От власне так ми і почувались. Мене вразило не лише неприховане хамство цього чоловіка, але і повна несумісність його слів з дійсністю. По-перше, наша розмова була цілком на рівні хорошої української мови, без вживання, звичайно, ненормативної лексики і відвертого суржику. По-друге, як може робити зауваження щодо чистоти мови людина, яка вживає слово "ужасна"? По-третє, якби відреагував цей чоловік, якби таке зауваження -абсолютно безтактне і недоречне - зробили його внучці, яка навряд чи є кандидатом філологічних наук. Нарешті, по-четверте, мене дотепер мучають сумніви, чи добре ми вчинили, змовчавши і мило усміхнувшись. Таку реакцію на відкрите хамство рекомендують посібники серії "Для молодих і успішних". Старше покоління навряд чи так зробить.
Наталія Галань, franyk.com