Восени 1947 року життя майже 4 тисяч родин міста Станіслава було перевернуте з ніг на голову: їх примусово депортували з рідних домівок. Попри сніг, попри негоду, радянські солдати виконували наказ. У завірюсі застрягло 30 машин армії СРСР, а на Яремче навіть направили танки, тільки щоби силою вивезти жителів Прикарпаття. Операція отримала назву «Захід», а отримати про неї інформацію можна з історичних монографій та архівних даних.
За що ж провинилися жителі тодішньої Станіславської області?
Справа в тому, що після війни радянський уряд вів активну боротьбу з учасниками українського повстанського руху, що на той момент вже вели боротьбу малими групами проти примусової мобілізації, переслідувань греко-католиків та інший насильницьких дій радянської влади.
Тому, було прийнято рішення про депортацію повстанців. Родинам тих, хто переховувався в лісах було запропоновано залишитися у рідному місті за одну послугу: розказати, де ховається їх родич, що служить в УПА. Тому, переважна більшість добровільно просила переселення на північ.
Згідно довідки про кількість родин, депортованих із земель Західної України від 24 жовтня 1947 року, лише Станіславську область покинуло 12 375 осіб. За інформацію істориків, депортували так званих «середняків». Жителів села, що складали його основну частину і не могли організовано опиратися армійцям. Десь пів тисячі від загальної кількості намагалися втекти з ешелонів, але були схоплені конвоїрами.
Вже на місці депортації стало зрозуміло, що дуже багато жінок, дітей-сиріт, літніх людей було насильно перевезено на північ. І всіх їх тодішній уряд вважав винними. Чому? Бо від вигаданої колективної відповідальності тоді могли сховатися лише одиниці…
- 6 переглядів
