Демобілізований боєць 128-ї гірсько-піхотної бригади Микола Волков з Івано-Франківська поскаржився на роботу та ставлення працівників міського військкомату.
Декілька раз франківець намагався стати на облік, проте марно. Проте кожного разу лядина, яка відповідає за облік, була відсутня на робочому місці.
“У країні більше року війна, а виглядає, що військкомати й далі живуть своїм життям.
Після демобілізації всі бійці мають стати там на облік. У мене та ще кількох чоловік припис з’явитися до 4 вересня включно.
Отже, о 8:10 ранку я на вулиці Княгинин, 20 у Івано-Франківському міському військкоматі. Черговий каже прийти після дев’ятої, бо «того працівника» ще немає.
9:15. Місце те ж. Черговий каже прийти о третій дня, бо той працівник зараз «із перевіркою на підприємстві». Після кількох уточнюючих запитань виявляється, що на місці він буде із 15:00 до 16:00, а якщо ні, то вже в понеділок. Переконливо прошу, щоб йому передали, аби прийшов, бо я такий не один, і сьогодні прийдуть ще демобілізовані АТОшники.
О 12:00 мені дзвонить побратим, якому теж призначено на сьогодні. Його ощасливили — «приходьте у понеділок».
Дзвоню на Княгинин, 20. Виявляється, що отой працівник — навіть не військовий, не офіцер, а звичайний держслужбовець, посада — головний спеціаліст відділу військового обліку і т.п.
Зриваюся і криком нагадую, що демобілізація «третьої хвилі» триває з липня і закінчиться у кінці вересня. Практично щодня до них прибуватимуть бійці, котрі більше року були в армії, з них по вісім-десять місяців — на передовій. Хлопцям зараз найбільше потрібен відпочинок. Із рідними, близькими, на морі/у горах/в санаторії. Більшості треба ще й лікуватися. І найменше вони хочуть ходити по військкоматах, аби їх там «футболили».
Передзвонив до обласного військкомату й до активістів. Поскаржився. От і сюди пишу. Може допоможе”, – розповідає Микола Волков
- 3 перегляди
