Презентація відбулася 12 вересня 2015 року в Народному домі «Просвіта» в Івано-Франківську. Варто зауважити, що перша книга в Україні, яка зачіпає таку складну політичну тему, пише Стик. Юрій Костенко у своїй книзі вперше опублікував секретні факти ядерного роззброєння України: документи з грифом «ДСК», інформацію із закритих засідань Верховної Ради, Ради безпеки України та нарад за участю найвищих посадових осіб, звітів дипломатів, зустрічей з американськими посадовцями, а також ексклюзивні відомості про кулуарну частину процесу. Також вперше зроблену повну реконструкцію подій періоду ядерного роззброєння України: від першої згадки про без’ядерний статус та дивних обставин, за яких вона з’явилася в Декларації про державний суверенітет 16 липня 1990 року, – до останньої ядерної боєголовки, вивезеної з України 1 червня 1996 року. Автор передав історію відмови України від свого ядерного потенціалу на тлі інформаційної війни проти нашої країни збоку Росії та США, а також «громадянської війни» між самими українськими політиками. Також Костенко оприлюднив невідомі раніше широкому загалу пропозиції які надходили з боку США на адресу українських урядових кіл у 1992-93 роках – зокрема, щодо вступу до НАТО та побудови в Україні власного ядерно-паливного циклу: переробки матеріалів з ядерної зброї та виробництва ядерного палива для АЕС (від «Дженерал Атомікс» та «Вестінгхауз»). Автор відповів на питання які так цікавлять громадян: Хто з українських посадовців погоджував текст Будапештського меморандуму? Чому Кучму після закритого засідання ВР 3 червня 1993 називали «ядерним яструбом»? Що радив Україні Бжезинський у 1992 у стосунках з Росією і які його прогнози справдилися? До яких дій вдавався спікер ВРУ Іван Плющ, аби загальмувати «роззброєння по-російськи»? Що сказав Клінтон Кравчуку, після чого Україна підписала фатальну Тристоронню заяву? До якого року після Будапештського саміту в Україні повинна була лишатися ядерна зброя? Костенко Юрій Іванович – український політик, народний депутат України у 1990–2012 роках. В свій час він працював Міністром охорони довкілля та ядерної безпеки України у 1992–1998 роках, керівником урядової делегації України на переговорах з РФ щодо ядерного роззброєння (1992–1993), керівником Робочої депутатської групи з проробки питань, пов’язаних із ратифікацією Верховною Радою Договору СТАРТ-1. З початку 1992 до кінця 1993 року. Саме йому держава завдячує тим, що за Україною визнали право власності на ядерну зброю.
- 6 просмотров
