На даний момент точиться багато дискусій навколо "дезертирства" батальйону "Прикарпаття". Самі ж бiйцi стверджують, що відступили під натиском сил противника. Адже 5-й батальйон останнім вийшов із "котла" поблизу Амвросіївки. При цьому хлопці тиждень стояли там без жодної броні, танків, артилерії, самі – на 75 кілометрів по периметру кордону.
Бiйцi мали в розпорядженні всього одну БРДМ 1968 року випуску. Перевозили їх на жовтих шкільних автобусах, помітних здалеку, під час дислокації не було навіть маскувальної сітки. Як стверджують бiйцi, для росiйських "Градiв" вони були немов гарматне м'ясо. Доводилось просто ховатись у блiндажах та окопах, чекаючи, поки у ворога закінчаться снаряди. Бiйцi перетворювались на смертникiв, якi цiною свого життя змушенi були утримувати позицiї сил АТО пiд українсько-росiйським кордоном. Під артобстрілами вони вивозили поранених з 72-ї бригади. Тепер же 72-а бригада вийшла з "котла" як герої, а хлопців з "Прикарпаття" зробили "дезертирами".
Доброволець 5-го батальйону розповідає: "Російська бронетехніка ще за три дні до обстрілів перетнула кордон, про що ми одразу доповіли військовому командуванню. Стало зрозуміло, що ворог готується до масштабного наступу. Однак керівництво АТО повністю проігнорувало наші звернення, сподіваючись, що наступу з боку Росії не буде. Більше того, нас звинуватили у дезінформації та наказали залишатись на займаних позиціях без чітких інструкцій щодо подальших дій. Підрозділи з важкою бронетехнікою, які базувалися неподалік нашого батальйону, з незрозумілих нам причин були передислоковані. Ми фактично залишилися без броні. Ми були в росіян, як на долоні. Нас постійно обстрілювали з важкої артилерії. На нашому блокпосту останні три дні взагалі не було жодного зв'язку".
Ситуація, що склалася, породжує цілу низку запитань, на які досі вище керівництво держави та Генштабу не дали чітких відповідей. Чому Україна ще до червня поточного року продавала РФ зброю та бронетехніку? Чому командування не забезпечило батальйон прикриттям? Чому не було вчасної команди про виведення добровольчих батальйонів пiд Iловайськом? Чому нашi бiйцi так часто попадають в критичні ситуації через витік інформації на рівні Генштабу? Чому нова військова техніка простоює на складах, а наші вояки користуються військовим мотлохом, який залишився у спадок від совєцького минулого? Чому серед українських військових взагалі не проводиться робота з особовим складом на рахунок політичного та патріотичного виховання бійців?!
Натомiсть для виправдання своїх прорахунків військове керівництво шукає "цапiв-вiдбувайлiв", якi б розплатились за чужi помилки. Хлопців просто "зливають", аби вони не пішли на Київ, де їм є що сказати. Справжніх зрадників потрібно шукати не серед патріотів, які добровільно пішли на фронт, а у високих кабінетах, які переповнені агентурою Кремля.
Ми повинні розуміти, що добровольчі батальйони – це не професійні військові, це прості, звичайні хлопці, які люблять свою країну. Завдання таких батальйонів – охорона стратегічних об'єктів та блокпостів. Оборона має будуватись в три лінії: перша – це бронетехніка, друга – батальйони добровольців, а за ними – прикриття з важкої артилерії. А так виходить, що хлопців кидають на передову на загибель.
Говорити можна багато, та правдою залишається одне – ці люди пережили справжнє пекло. А висновки щодо ситуації на фронті кожен повинен зробити особисто...
- 4 просмотра
