Вихід з китайсько-іграшкової ситуації не можуть підказати навіть самі учасники ринку.
Іграшкові торговці сходяться на думці: навіть при готовності не економити сімейний бюджет на підтримку вітчизняного виробника, така підтримка безглузда. Українські виробники, як правило, не здатні або не бажають робити іграшки екологічніше і безпечніше китайських аналогів навіть при більш високій ринковій вартості. Винятків небагато і вони самі прості - настільні ігри, кубики, гойдалки, конструктори, пірамідки українського виробництва цілком стерпно, хоча й дорожче китайських аналогів. Високою якістю відрізняються іграшки окремих нацпроізводітелей - пластмасові іграшки з Харкова та Iвано-франківські м'які звірятка, але і ціни на них кусаються.
Як стверджують експерти, можуть конкурувати зі східним драконом російські та білоруські ігрушечники. Особливо в асортиментній групі для самих маленьких. Чому наші сусіди змогли налагодити масове виробництво тих же брязкалець, ляльок, м'ячів, а українські підприємства задовольняються жалюгідним сегментом цього ринку, залишається лише здогадуватися. Втім, навіть брати-слов'яни не можуть протиставити Китаю на ринку електронних іграшок.На думку аналітиків ринку, позитивно на вітчизняній іграшковій індустрії може позначитися лише підтримка держави, якій необхідно стимулювати роботу вітчизняних підприємств в цьому сегменті.Поки що ринок іграшок не наповнений до кінця і вимагає нових розробок і капіталовкладень.
На жаль, економічна ситуація не дозволяє виробникам дійсно розширитися - адже на дорогі товари просто не знайдеться покупець. Добре, що є комісіонки та клуби за обміном. З ними можна реально економити і йти в ногу з часом.
