Однією з основних засад демократії є вільний вибір країни на виборах. І часто ми, зітхаючи, як добре живеться десь „там” забуваємо, що „там” суспільство уміє спокійно прийняти вибір країни, навіть, якщо різниця у кількості голосів за ту чи іншу політичну силу, мінімальна.
Щойно стартувавши, цьогорічна виборча кампанія в Україні підтвердила – до справжньої демократії нам ще далеко. Адже в погоні за перемогою ті чи інші політичні сили не гребують нічим, активно використовуючи різноманітні брудні політичні технології.
Так зокрема в нещодавньому випуску газети ВО „Свобода” опублікована трагічна за змістом і оптимістична за назвою стаття „Свобода” йде перемагати” у якій передвиборча кампанія розписана особливо темними фарбами. Мова про „тотальний тиск на державних службовців різних рівнів, керівників бюджетних установ і навіть силових та податкових структур із примусом балотуватися до місцевих органів влади від Партії Регіонів”. Подумати тільки – людей „примушують” ставати депутатами, а вони, бідолашні, мовчки страждають, боячись владного гніву... Смішно. Хоча й цікаво. Якось радісно уявляються собі оті „примусові” народні обранці на різноманітних владних посадах, які зі сльозами на очах отримуватимуть як депутатські зарплати, так і не відмінені і досі пільги та блага.Уявляється все це справді радісно, проте інформація потребувала підтвердження. І з особистих джерел нам стало відомо, що міністр внутрішніх справ України Анатолій Могильов категорично заборонив представникам силових структур приймати участь у виборах. То про які ж примушення йдеться? А ні про які. Традиційна передвиборча балаканина, яка тільки нагнітає і без того напружену ситуацію в країні.Розмови про економічне падіння країни і про те, як „Партія Регіонів” розвалює українську економіку вже навіть перестали викликали хоч якусь реакцію. Народ поволі починає розуміти: розвалити можна тільки існуючу структуру. А тотальна економічна руїна, яку залишив після себе попередній уряд розвалам не піддається. Нічого валити і нічого відроджувати. Можна лише будувати заново. Чим уряд і займається на даний час. Експерти в один голос волають про підвищення цін. Але згадаймо останні 20 років нашого життя. Чи був хоча б один рік, коли б ціни протрималися на одному рівні і не піднімалися? Чи може хоч хтось сказати, що ось-такого то року ціна була висока, але при зміні влади вона одразу ж впала? Та ні! Цінову політику регулює стан світової економіки, а вона далеко не є стабільною, особливо в період затяжної кризи. Проте тільки перед виборами різні експертні групи „раптом” помітили незначні цінові зміни і в один голос заволали про зростання проблем для населення.«Нам із великим трудом вдалося вирівняти ситуацію. За перше півріччя 2010 року ВВП зріс на 6%, промислове виробництво також почало підніматися, виросло на понад 11 %. Поступово поліпшується ситуація в фінансово-банківському секторі. Оживає ринок праці. Повільно, але відчутно починають зростати доходи населення». Так заявив Президент України Віктор Янукович на нещодавніх партійних зборах і це реальні цифри і дані.Критику опозиції зрозуміти і виправдати можна. Зрештою, не було б цієї критики, не було б і самого поняття „опозиція”. Проте, коли суцільні обвинувачення в різноманітних державних негараздах йдуть від офіційно „своїх”, це вже дивно. Мова про нещодавні активні виступи чільників Комуністичної партії України, де вони прямо звинувачують Партію Регіонів у підвищенні пенсійного віку, збільшенні ціни на газ, комунальні послуги, продукти харчування, обмеженні свободи зборів тощо. Проте із виходом зі складу коаліції комуністи якось не квапляться. А навіщо? Адже „дружба” з Регіонами – це єдиний шанс отримати хоч якісь місця при владі. От вам і брудні передвиборчі технології. З одного боку небажання відкликати своїх представників у структурах виконавчої влади, а з іншого – звична для комуністів демагогія, мовляв, вони єдині дбають про громадян країни, котрі ще наївно вірять у повернення колишніх часів.Виборча кампанія лише стартувала. Отож все тільки починається. Президент України Віктор Янукович видав Указ Глави держави № 910/2010 від 16 вересня «Про недопущення порушень закону під час передвиборної агітації». Чіткі, конкретні завдання стосовно забезпечення належної організації та проведення 31 жовтня 2010 року відповідно до норм Конституції та законів України вільних, відкритих та прозорих чергових виборів містяться також у дорученні Глави держави, адресованому Прем'єр-міністру України, Голові Ради міністрів АРК, головам обласних, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій.Крім того, Партія Регіонів – єдина на сьогодні політична сила, що запросила міжнародних спостерігачів для моніторингу ходу місцевих виборів. „Партія Регіонів звернулася до всіх міжнародних організацій, до всіх спостерігачів, які працювали в Україні на минулих виборах Президента України, з проханням приїхати в нашу країну для роботи під час виборів у місцеві органи влади”, – саме так звучить заява прем'єр-міністра України Миколи Азарова. „Ми зацікавлені в тому, щоб приїхало більше незалежних спостерігачів, оскільки хочемо, щоб місцеві вибори пройшли чесно і прозоро”, – зазначив Азаров. Але чомусь не віриться у відсутність виборчих порушень, у прозорість кампанії і у чесні підходи до агітації з боку багатьох політичних сил. Деякі з них уже продемонстрували, що на першому місці для них – демагогія. Розуміючи, що втратили довіру виборців, окремі політичні сили бачать вихід із ситуації в одному – нагнітанні негативних настроїв електорату, публікації матеріалів із зовні загрозливими цифрами і фактами. Не кожен виборець зможе перевірити інформацію, а значить – довірятиме, поки не розчарується остаточно. Така система дії брудних технологій виборчої боротьби. Головне зараз спокійно і тверезо оцінити ситуацію. Зрозуміти реальні дії, реальну роботу тієї чи іншої політичної сили і голосувати в результаті за тих, хто справді працює, не витрачаючи час на пустослівні звинувачення. Адже маємо розуміти: ми вибиратимемо не ту чи іншу політичну силу. Ми вибиратимемо не просто депутатів, які ходитимуть на роботу, а чи ігноруватимуть її. Наш вибір зараз – це вибір людей, які реально працюватимуть у тій чи іншій місцевості.
Тому варто подумати: хто з попередніх народних обранців справді працював, а кого ми й досі навіть не знаємо в обличчя.До виборів так мало часу. І як важливо не стати за цей час слухняними маріонетками брудної політичної гри.
Мар’яна Загурська
- 5 переглядів
