Щоденно розраховуємось дрібними......Усмішка, дотик, швидкий погляд і на залишки чаю, будь ласка. Дрібні мідяки, цеглинки...Маємо власні скарбнички для них, але так рідко з них користаємо. Все в русі, обігу.....Даруємо оте мімічно-жестове добре, що розміняли нам інші. Ті, котрих більше нема в нашому житті. Або ні, не так....дали на залишок від продажу справжнього.....ну так, ми його таки продали, щоб отримати нарешті довгоочікувані дрібні: ними легше розпоряджатись і не так боляче, коли втратиш......В окремій кишеньці - купюри.....Ну звичайно, він/вона, воно/вони того варті! Такі новенькі, так заманливо шурхотять...Рожеві, блакитні, зелені....все, щоб створити свою веселку до, замість і після дощу. Їх можна складати до купки і потім витратити на щось вартісне, мабуть. Чи зробити отим вчинком перше заощадженння для нас?
Ні, насправді ні. Потрібно лише мабуть, помити руки і вивчити українську історію. А то дарунок Лесі Українки, без надії-таки, все-таки гірше, ніж сповнений духом Франко.Так-так, мені вірну подругу, коханого чоловіка і люблячих батьків. Загорніть, будь ласка і адресу Вам зараз напишу. Як платитиму? Ну, звичайно, в кредит! Перший внесок є.......потенційно хороший друг, звичайно-звичайно, вмію готувати.....ну і голос крові, звісно. До речі, які відсотки? Кажете, відповідно до умов існування і можливість невдачі у додаток??? Гм...треба подумати, звісно.Хочу відкласти трошки на майбутнє. В якій валюті? Кажете, довготривалі гроші не підходять........Не знаю, не знаю, що ще є. Взагалі не приймаєте? Ні, ну так не можна! Написали про депозити з великою вигодою. Ага, все-таки є прийнятна валюта.......Ні, ну я все розумію...Але навіщо вам мої мідяки?
Наталія Галань, franyk.com
- 4 перегляди
