Скорочуючи термін виборчої кампанії зі 120 до 90 днів, команди потенційних кандидатів у президенти вирішили зекономити свій фонд.
Це перший мотив, який рухав ними, а не турбота про країну та її громадян у час глибокої кризи. Насправді гонка за головний приз – крісло лідера держави – йде повним ходом. Усе, що говорять і роблять учасники політичних змагань, підпорядковане одній меті – перемогти самому або допомогти іншому. Претендентів із реальним шансом – два, три. Решта вико¬нує технічну роль, щоб отримати згодом певні бонуси. Хтось грошима, хтось посадою. Офіційно старт президентської компанії випадає на 17 жовтня замість вересня, як передбачав старий закон. Це означає, що штаби почнуть отримувати фінанси на місяць пізніше.
Полегшено можуть зітхнути тільки спонсори кандидатів. Мільйони доларів економії. Але відстрочка жодним чином не вплине на цілодобовий потік агітації і контрпропаганди. Поступово він переходить у лавину, хоч надворі гаряче літо. Засоби масової інформації хвилями поширюють замовлені матеріали про те, який мудрий і перспективний, скажімо, А.Яценюк, наскільки погані ті, хто прагнув відібрати в народу право обирати президента, а тепер під себе хочуть сформувати дільничні й окружні комісії. Донедавна ми знали – Україні потрібен В.Литвин. Останнім часом його замінив інший "месія". Всі області з чорно-білих біг-бордів довідалися про Арсенія, який нас порятує. Той самий кіндер-сюрприз із довгим послуж¬ним кар'єрним списком у свої тридцять п'ять. Почав при Л.Кучмі у Нацбанку і виріс до голови Верховної Ради за В.Ющенка. Навіть під скельцями окулярів видно, як він хоче повторити ре¬корд Барака Оба¬ми. Правда, ніх¬то не читав його програми й команду "реформаторів" голов¬ний фронтовик засекретив, як Юлія Тимошенко статистичну звіт¬ність. А від засвічених діячів А.Яценюка тхне нафталіном, чиновницькими кріслами і сумнівними грошовими купюрами. Він скрізь самовпевнено твердить, що в першому турі переможе Ю.Тимошенко, а в другому дасть гідну відсіч В.Януковичу. Звідки стільки хоробрості в того, хто ще вчора просив у президента захисту від працівника "Кобри", який показав йому середній палець? Невинний жест водія престижної іномарки міг паралізувати дійсно лише кроликову волю. Проявив її Арсеній Петрович і тоді, коли крадькома від імені парламенту підписував горезвісний лист трьох до НАТО. Тепер знову вдає із себе скривдженого, обіцяє просити захисту в європейських структур від тих, хто зазіхає на зміну виборчого права чи ніве¬чить траурно-авангардні біг-борди Арсенія – рятівника Ук¬раї¬ни. Він болісно реагує на слова Ю.Тимошенко про технічність кандидата від "Фронту змін", прикриваючись мільйонами людей, котрі ще за нього не проголосували. Сумнівно, чи зроблять це. Жодних домовле¬ностей, торгів перед виборами – категорично заявив минулої неділі телеканалу "Інтер" А.Яценюк. І додав, що йде перемагати, а не підігрувати комусь. Утім, за словесною ширмою схована реальна суть політичного проекту. В розвиток "юного таланту" українські й зарубіжні магнати вкладають значні фінансові ресурси, щоб досягнути дві мети. Вдарити по Ю.Тимошенко, при мож¬ли¬вості перешкодити їй вийти у другий тур. А головне – "розкрутити" блок А.Яценюка на майбутні парламентські вибори. Хтось же повинен зайняти нішу "Нашої України" й частково БЮТ і створити під нового президента, скоріш за все В.Януковича, дієздатну більшість. Лідер "Фронту змін" має шанс отримати прем'єрське крісло, якщо успішно виконає поставлене на нього завдання.Зрештою, для нагадування про свої політичні сили, мобілізації активу участь у президент¬ському забігу візьмуть ті, хто не має жодних шансів вийти навіть у другий тур. Серед них В.Литвин, В.Ющенко, П.Симоненко, О.Тягнибок, Н.Вітренко, представник соціалістів, інших партій. Найкращі стартові можливості, звісно, у Віктора Януковича. Тому, що він в опозиції зумів зберегти монолітність організації, згуртував навколо себе добрих професіоналів, впливо¬вих людей. Лідер Партії регіонів виріс в очах суспільства ще більше після того, як не захотів укладати політичний шлюб з Ю.Тимошенко. Він зобов'язаний повернути собі перемогу, силоміць відібрану помаранче¬вими в 2004 році. Минуло стільки часу, а В.Януко¬вич зберіг довір'я людей на відміну від свого колишнього опонента. Не збулися пророцтва тих, хто тоді віщував кінець політичного життя лідера Партії регіонів, розпад цієї сили. Переслідування, образи тільки зміцнили її ряди. Слабодухі відступники з кон'юнктурних побуджень подалися шукати вигоду в протилежний табір. І там розчинилися, повторивши закономірну долю будь-якого перешиванця. Влада підступними методами пробувала вбити клин у середовище регіоналів, споку¬шаю¬чи посадами, благами.
Дехто піддався. Але їх одиниці. Втрати бійця, як кажуть, не помітили. І тільки трагічна смерть Євгена Кушнарьова стала шоком для Партії регіонів, від якого вона не може оговтатися дотепер. Так бракує його аргументованого полум'яного слова. Особливо в піковий час президентської кампанії.
Богдан ФЕДЬКІВ.
- 3 перегляди
