Як відомо нещодавно ПС провів закрите засідання щодо подій у Мукачевому. На цих зборах активісти вирішили: не брати участі у місцевих виборах восени; висунути вимоги щодо проведення референдуму про недовіру парламенту, Кабінету Міністрів та Президентові. Також ПС хоче, аби влада країни відмінила Мінські домовленості та визнати врешті війну війною.
Тож нинішній керівники "Правого сектору" на Прикарпатті Андрій Подільський, якого називають розумом політсили, розповів про рішення, які були прийняті на закритому засідання ПС, пишуть Версії.
– Чому «Правий сектор» відмовився брати участь у місцевих виборах?
– «Правий сектор» – як дерево. Росте, розпускає коріння, але для того, щоб іти на вибори, давати плоди, він ще, напевно, не дозрів. Бракує кадрів. У нас до людей високі вимоги. А виставляти на вибори тих, хто б хотів від нас балотуватися тому, що ми рейтингова партія, таких собі пристосуванців, ми не хочемо і не будемо. Це перше. Друге. Нинішню систему ми називаємо системою внутрішньої окупації, тож, ідучи на вибори, тягаючись з ними у виборчих перегонах, ми б таким чином легітимізували цю систему і діяли за їхніми правилами. «Правий сектор» має за мету більше – змінити систему.
– Чи означає це, що творці і лідери «Правого сектора» відводять організації знову ж таки іншу місію і як наслідок не еволюційний шлях розвитку країни, а революційний?
– Точніше буде сказати: наш шлях – еволюційно-революційний. Коли згуртується відповідна кількість свідомих патріотичних людей, можна проводити певні зміни. Навіть шляхом виборів. Але поки ці плоди ще не визріли, вважаємо, що ці вибори не будуть визначальними і корисними для України.
– І все-таки, якою буде роль «Правого сектора» у найближчих виборах? Навряд чи стоятимете як сторонні спостерігачі…
– Якщо будуть хороші кандидати від тієї чи іншої партії, якщо розумітимемо, що ті кандидати принесуть користь Україні, то, звісно, таких підтримаємо.
– Побутує думка, що восени економічна і політична ситуація в країні може загостритися. Власне, під осінь ПС ініціює проведення референдуму про недовіру парламенту, Кабінету Міністрів та Президентові. На чий млин ллєте воду?
– Ллємо воду на млин України. Проводячи референдум, ми хочемо змобілізувати людей по всіх районах, по всіх областях України, навіть там, де зараз немає осередків «Правого сектора». Змобілізувати до боротьби за зміни в державі навіть тих людей, які раніше були не активними. Млин – тільки український. Бо якщо буде криза, то їй потрібно якось протистояти, впливаючи на джерело тієї кризи, на її походження.
– За час незалежної України ініціатив щодо проведення референдуму було дуже багато, але в більшості результату вони не давали. На що розраховуєте ви?
– Бо владі це не вигідно. Та й очевидним є і те, що до «Правого сектора» не було політичних сил, які ініціювали проведення референдуму не заради політичного піару. В нас є мета, і ми готові її досягнути.
Що ж до осені… Не новина, що за нинішніх обставин криза може вилитися в народне невдоволення, більше того – в непередбачувану акцію протесту. Влада повинна розуміти, що терпіння народу не безмежне. Хоч, як на мене, влада це прекрасно розуміє. Адже схоже на те, що, звинувачуючи інших в «підтанцовці» Кремлю, владна система, яка, до речі, залишилася недоторканою, продовжує діяти за схемами Путіна.
Провокує в суспільстві такі конфліктні ситуації, з метою послабити державу. Тут варто бути пильними. Наш провідник Дмитро Ярош сказав, що ми не будемо вестися на провокації, не будемо створювати прецедентів, які б вороги використали проти українців.
– А ви особисто не ловили себе на думці, що попередні події, де «Правий сектор» брав активну учать, дивним чином синхронні російській пропаганді?
– Ствердно на це питання відповісти не можу. Але скажу так: не помиляється той, хто нічого не робить. А кремлівські режисери вміють ставити картинки, особливо ті, що паплюжать Україну, можуть з нічого створити будь-що. Було б замовлення…
– Після подій у Мукачевому варто говорити не лише про російських пропагандистів. За наслідками тих подій керівник угорської розвідки (країни ЄС і НАТО, яка працює у фарватері Росії) посмів заявити про активну роботу угорської агентури в Україні і те, що вони захищатимуть своїх громадян на Закарпатті, якщо така необхідність буде. Хіба не те саме говорила Росія щодо «своїх громадян» в Криму?..
– Події в Мукачевому, насправді, показали хто є хто. Ситуація, що склалася там, на моє переконання, спрацювала на позитив для українських інтересів. Угорська влада та українська владна верхівка «засвітилися», показали своє справжнє обличчя партії, громадські організації, підгодовані владою силовики, друзі та недруги…
Якщо на Закарпатті готувалася Закарпатська народна республіка, то однозначно, що Мукачівські події стали певним фальстартом для них і, можливо, навіть відвернули таку загрозу. Жаль хлопців, що потерпіли та загинули, але, як відомо, боротьби без жертв не буває. У цих подіях «Правий сектор» спрацював на випередження сепаратистських сил, що давно вже діяли на Закарпатті. Але якщо влада нашої держави і далі буде воювати з захисниками України, на прикладі «Правого сектора», «Торнадо», «Айдару» тощо, то не важко передбачити, що сепаратистські рухи на окремих теренах держави будуть і надалі зростати.
В тому числі, як на перший погляд це й не парадоксально, – і в нас, на Галичині. Для прикладу: в Івано-Франківську проводився захід проти підвищення тарифів та з вимогою проведення реформ. На цю акцію певна громадська організація (не буду наразі її називати) виставила банер «Галичині особливий статус». Наголошую – це в нас, в Івано-Франківську. Через тиждень подібне відбулося у Львові. Як бачимо – ідуть процеси, які кимось продумані, але не отримали правової оцінки з боку компетентних органів.
– Але і пересічні галичани, які голосно говорять про патріотизм, масово беруть «карту поляка», хоча колись звинувачували кримчан у тому, що ті не відмовляються від російських паспортів, а закарпатців у тому, що беруть угорські…
– Прикро, але влада цьому сприяє. Не хочеться робити поспішних різких висновків. Бо різкі висновки потребують різкої дії. Але про це варто говорити, роз’яснювати людям, чим це загрожує.
– ПС вимагає розгляду питання щодо відміни Мінських домовленостей, «визнання війни війною» та повного блокування тимчасово окупованих територій, легалізації добровольчих батальйонів, зокрема ДУК. Який ваш план?
– Якщо одна сторона виконує умови домовленостей, а друга не виконує – то угоди автоматично стають відміненими. Така логіка. Війну потрібно називати війною. «Правий сектор» ініціює Всеукраїнський референдум – в обласних, районних центрах та населених пунктах створюються Оперативні штаби з підготовки проведення референдуму.
– Але, може, краще поганий мир, ніж хороша війна?
– В даному випадку поганий мир нас просто знищує. Події відбуваються дуже швидко і потребують адекватної реакції.
– За рахунок чого (кого) існує «Правий сектор»? Лиш не говоріть про збір коштів у скриньку на вулицях міста. Коломойський, Льовочкін… Хто?
– Хтось щось собі думає, підозрює, а я кажу так, як є. Я в Івано-Франківську і люди з мого оточення збираємо кошти у скриньки. Звертаємося до громадян, до підприємців. Ось зараз створюємо Праву спілку підприємців, де довкола «Правого сектора» гуртуються бізнесмени для захисту як своїх інтересів, так і для підтримки «Правого сектора», бійців ДУК, а тепер вже й для проведення референдуму.
– Можете назвати цих підприємців?
– Це в більшості люди досвідчені, віком до 60 років. Вони пройшли Гельсінську спілку, Народний рух України. Ці люди побачили (чи усвідомили) свої недопрацювання тоді, а тепер бачать перспективу у молоді «Правого сектора». Нам допомагають за дякую. Якщо бачимо чиїсь корисливі інтереси – з такими нам не по дорозі.
– Сьогодні штаб вашої організації розташовується поруч з франківським «білим домом» на території колишнього Західно-українського правничого інституту. На яких правах? Там пройшла процедура банкрутства… І раптом там з’явилися ви…
– Штаб у нас дійсно пристойний, але по великому рахунку він нам дарований. Це приміщення знаходиться в оренді одного відомого підприємця. Ми звернулися до нього з проханням, що оскільки ці приміщення фактично не використовуються, чи не могли б ми їх зайняти. Підприємець люб’язно погодився. Мерія теж не проти.
– «Правому сектору» в мирних регіонах держави подекуди закидають дії, що межують з елементами рейдерства. Ось і тут тяжко віриться, щоб підприємець так просто щось комусь віддав. Тим більше об’єкт в центрі міста.
– Недоброзичливці завжди будуть говорити… Підприємець зі щирим розумінням відреагував на наше звернення. Це однозначно. В такий не простий час люди єднаються довкола України, тим більше, що ті приміщення на нинішньому етапі не використовувалися. Щоб перемогти ворога, ми повинні єднатися і з розумінням ставитися одне до одного.
– Знову ж таки щодо конспірології. Скандальна акція «чистий четвер», коли ПС люстрував сміттєвим баком начальника юстиції, якого пов’язують з групою «Приват», дивним чином співпала в часі з інформацією про те, що ПС вже не під Коломойським, а під Льовочкіним. Які висновки зробив ПС після тих подій?
– В запитанні є елемент домислу. Щодо цієї ситуації не можу дати повної інформації. Тоді керував Василь Абрамів. Але зрозуміло, що підставою для такої акції для молодих гарячих хлопців (того деревця, яке починає рости і пробиватися на світло) стала реєстрація в області Опозиційного блоку, адже юстиція не порадилася ні з громадою, ні з обласною радою. Отже, перше – детонатором став Опозиційний блок, а друге – він, згідно з законом про люстрацію, мав бути звільнений з посади.
– А може, не варто було емоціями заміняти закон, адже не зареєструвати Опозиційний блок в Івано-Франківській області юстиція насправді підстав не мала, оскільки в державі він зареєстрований. Чи наша область – це вже якась народна республіка? В результаті – люстрований начальник залишився при посаді, тоді як сам люстратор (вибачте за порівняння) – при сміттєвому баку…
– Те, що Кавацюк нібито знову виграв конкурс на посаду начальника юстиції, – це провокація влади. Сміттєва люстрація була спровокована саме Кавацюком, інакше б цього не було. Його просили вийти до громади, написати заяву про звільнення з посади – він навідріз відмовився…
– На вашу думку, чому тоді так непрофесійно спрацювали правоохоронніоргани? Чи «Правий сектор» вже заміняє міліцію?
– Дав би Бог! Скажу більше. Правоохоронні органи, а там багато розумних патріотичних людей, яким вже також надоїв той корупційний спрут у державі, радіють добрим акціям «Правого сектора». Тоді на акцію ми прийшли з фотографіями всіх вбитих наших прикарпатців, в тому числі правоохоронців, які поклали життя на вівтар України. Чому ми це зробили? Щоб показати начальнику юстиції, що він зневажає пам’ять про цих людей. Юстиція не мала права реєструвати Опозиційний блок на Галичині, проігнорувавши громаду. Як говорив один розумний українець «в Галичині міситься тісто, а в Києві воно печеться». Всі події, настрої, ідеологічні, духовні, моральні зрушення, які відбуваються в Україні, вони тут замішуються – в Галичині. Ми повинні показувати приклад.
– Скільки зараз людей налічує «Правий сектор»?
– «Правий сектор» має три крила: громадська організація, партія, Добровольчий Український Корпус. «Правий сектор» налічує багато активістів, але потребує всенародної підтримки та участі.
– Чи є приховані резерви? Тобто за вказівкою зібратися у відповідному місці у відповідний час прибуде енна кількість штиків, на кшталт того, як у 90-х збирався криміналітет?
– Не знаю чи варто порівнювати з криміналітетом. Я б швидше порівняв з ОУН. Є відкриті сили, є й резерви закриті. Відкриті – це громадські активісти, які офіційно пишуть заяву на вступ у «Правий сектор». Вони публічні. Правда, подекуди користуються псевдами. А є люди, які роблять свою роботу не афішуючи, балаклави вдень не носять. Сили є. Найближчим часом, думаю, їх буде ще більше. Івано-Франківськ щодо громадської активності взагалі-то місто сонне. Але скоро осінь, похолодніє, тож потрібно буде грітися. Можливо, і біля бочок (сміється – «ЗК»).
– І трішки до історії. Ви раніше були у ВО «Тризуб» ім. С. Бандери. Коли довідалися, що ваша організація об’єднується з іншими і вливається в нову структуру під назвою «Правий сектор»?
– В той самий день, коли з’явилася інформація про «Правий сектор». Це був дзвінок. І ми з Василем Абрамівим зайнялися розбудовою ПС на Прикарпатті.
– Тобто вас фактично поставили перед фактом… А як відбувалося саме об’єднання організацій в ПС, адже знаємо з історії новітньої України, що процес об’єднання політичних сил доволі складний і в більшості провальний?
– Кожна організація, що увійшла в «Правий сектор», має свої амбіції, свою гордість, але прийшла біда, потрібно було об’єднуватися. І ми це зробили без дріб’язкових і згубних дискусій. Сьогодні Україні потрібні рішучі дії.
- 4 перегляди
