Батько вбитого 26-річного іванофранківця Михайла Слободяна, за позбавлення життя якого судять сина колишнього місцевого високопосадовця 33-річного підприємця Андрія Ониськіва, звинуватив представників прокуратури у сприянні підсудному.
Дебати у справі про вбивство Михайла Слободяна проходили у Надвірнянському районному суді. У своєму виступі батько убитого звинуватив обласну прокуратуру та особисто прокурора області Ігоря Настасяка та прокурора Андрія Новосельського у тому що вони усіма силами намагаються виправдати підозрюваного Андрія Ониськіва, який є сином колишнього першого заступника міського голови Івано-Франківська Богдана Ониськіва, пише Курс.
Так Микола Слободян каже, що прокуратура зайняла позицію підсудного, тож йому доводиться боротися за правду у нерівних умовах.
– Страшно жити серед людей, де панує несправедливість і жорстокість. Я не винен, що живу в державі, де суддям шкода підсудного, якого звинувачують у важкому вбивстві. Я не винен, що живу в державі, де є такі прокурори, як Новосельський і Настасяк. Не було б таких прокурорів, не було б таких, як Ониськів. Тільки дякуючи таким прокурорам на п’ятий рік змінюється обвинувачення, яке сама ж прокуратура й висунула. Мені тяжко уявити подібний судовий процес, якби Ониськів і мій син помінялися місцями. І чи була б можлива зміна обвинувачення?
За п’ять років судового процесу з мого сина сімꞌя Ониськіва зробила бандита обласного масштабу, а мене – організатором злочинної групи.
Хочу нагадати суддям, що у 26 років в моєї дитини було дві вищі освіти. Коли він міг стати бандитом? В суді є довідка, що в мого сина у власності, крім машини, нічого немає. Натомість, підозрюваний говорить про причетність мого сина до ігрового бізнесу, до земельних афер у Верховинському районі тощо.
Зате підозрюваний є власником декількох дорогих машин, власником нерухомості, яку продавав або закладав в банках за кредити, орендатором земельних ділянок громади міста Івано-Франківська, позичальником банківських кредитів, які згодом погасив батько. Постійна потреба в грошах привела Андрія Ониськіва до різноманітних махінацій: продажу своєї нерухомості, нерухомості брата.
Його батько старався ділити зароблене у важкій праці посадовця порівну. Так, старший син має завод з виготовлення металочерепиці. А що має молодший син Андрій? Зубний кабінет – продав. Будинок по вул. 100 річчя Червоного Хреста – продав. Нерухомість, подаровану батьком, заставив у банк за гроші, які не повернув. Нерухомість брата заставив у банк, гроші не повернув. Позики у банках не повернув, повернув батько під час судових слухань.
Боячись, що батько дізнається про неодноразові позики у мого сина і не маючи змоги їх віддати, Андрій Ониськів став на шлях злочину і зважився на вбивство. Спланувавши вбивство, він його холоднокровно здійснив.
Тільки прокурор Новосельський не вбачає тут корисливих мотивів.
Основним доказом причетності підсудного до вбивства є тіло моєї дитини. Його знайшли тільки після того, як був затриманий і дав покази Андрій Ониськів. Цей факт не заперечує навіть прокурор Новосельський. Численні свідки, плюс покази самого адвоката підсудного Хоптія, розшифровка телефонних дзвінків свідчать, що злочин скоїв Андрій Ониськів. Схему розміщення тіла у бункері на місці вбивства накреслив підозрюваний. Хіба може накреслити місце вбивства і розміщення тіла людина, яка не була на місці злочину? Певно, що ні! Неодноразові зміни показів підозрюваного свідчать про його ухилення від справедливого покарання.
Про жорстокість Андрія Ониськіва свідчить той факт, що він обшукав бездиханне, але ще тепле тіло мого сина, забрав ключі від машини, мобільні телефони, барсетку із документами і покинув бункер. Після вбивства пішов святкувати злочин разом із дружиною на день народження до друга. Було чому радіти.
Тільки обласна прокуратура разом з прокурором Новосельським побачила у цьому всьому просте вбивство, змінивши обвинувачення на 5-ий рік після убивства. Якби прокурор Настасяк і прокурор Новосельський були зі мною у морзі на пізнанні дитини із простреленою головою, думаю, що вони ніколи би не пішли на цей крок. Але чуже горе є чуже горе.
І ще раз повторюся: не було б таких прокурорів, не було б таких Ониськівих. Не було б таких Ониськівих – не було б таких прокурорів. Була б, мабуть, і держава інша.
Звідки у мене беруться сили на цю нерівну боротьбу? Не знаю. Але за честь сина я буду йти до кінця. Я готовий віддати життя, щоб вбивця моєї дитини був покараний. Хто в це не вірить, той переконається!
На сам кінець Микола Слободян процитував голову Надвірнянського районного суду Михайла Гураша, сказавши: “Судити згідно із законом, не забуваючи про суд Божий”.
На думку батька суд повинен призначини Ониськіву максимальний термін у відповідності до ст. 115 ч. 2 та задовольнити позов у повному обсязі.
Нагадаємо, що у грудні 2012 року Богородчанський районний суд визнав Андрія Ониськіва винним у навмисному вбивстві Михайла Слободяна саме з корисливих мотивів, присудивши йому 12,5 років позбавлення волі. За версією слідства, якої донедавна дотримувалося й державне обвинувачення на суді, причиною злочину стали невиконані боргові зобов’язання, які виникли між молодими людьми.
Апеляційний суд в Івано-Франківській області, скасувавши вирок Богородчанського суду і відправивши справу на повторний розгляд до Надвірної, звернув увагу на те, що під час судового слідства не були встановлені точні суми боргових зобов’язань Ониськіва перед Слободяном.
Також, під час судового процесу пропали ключові речові докази – мобільні телефони вбитого Михайла Слободяна та підсудного Андрія Ониськіва. Свого часу саме проведене під час слідства в Богородчанському районному суді дослідження у сфері мобільного зв’язку довело, що відповідно до зафіксованих вхідних та вихідних дзвінків з телефону Андрія Ониськіва в день, коли було скоєно вбивство, він перебував на виїзді з лісосмуги поблизу закинутої військової частини, де й було знайдено тіло Михайла Слободяна.
- 2 перегляди
