Скульптор Микола Янчак є уродженцем села Острівець Городенківського району. Проте у же протягом багатьох років він живе та працює у російському місті Сургут. Він – член спілок художників України і Росії.
Нещодавно скульптор побував на Франківщині, він брав участь у конкурсах на встановлення пам’ятного знаку Героям Небесної сотні в обласному центрі та Городенці. Проте російській владі не сподобалися такі пориви патріотизму, тож там оперативно звинуватили скульптора в розпалюванні міжнаціональної ворожнечі, заблокували всі його рахунки. Микола Янчак навіть не зміг приїхати на відкриття власноруч виготовленого бюста Кобзаря у Острівці. «Я був на рік відсторонений від життя», – зізнається митець.
Тарас Гросевич поспілкувався зі скульптором, та запитав у чому причина немилості російської влади пише ЗК.
– Як так трапилося, що вас звинуватили в розпалюванні міжнаціональної ворожнечі?
– Під час подій на Майдані в одному сургутському виданні написали, що на Грушевського, мовляв, зібралися одні «бандиты» і «бандеровцы». В січні 2014-го, повернувшись із Києва в Сургут, я дав місцевій газеті «Новый Город» коментар, де прямо сказав, що такого роду інформація є цілковитою брехнею, що діюча влада вже всіх дістала і довела Україну до крайності.
Відтак до мене в майстерню завітав молодий чоловік. Він прекрасно розмовляв українською і, як виявилося, був із «органів». Приніс мені розпорядження про заборону покидати територію Росії на рік згідно з 282-ою статтею «Разжигание межнациональной розни». Сказав, якщо по закінченню річного терміну я й надалі продовжуватиму висловлювати свою позицію в такому ж дусі, то мене можуть взяти під варту: спершу на три місяці, далі – на півроку, а потім – і довгостроково. Словом, розписав мені до нюансів.
– Як ви російсько-український кордон перетинали?
– Як минув рік після висунення мені звинувачення, я, аби вберегти себе від імовірних конфліктів на російсько-українському кордоні, вирішив добиратися через Білорусь, сподіваючись, що на російсько-білоруському кордоні білоруси не отримали наказ, що Миколі Янчаку заборонено покидати територію РФ. Так, зрештою, і було. Я щасливо перетнув кордон, поїхав на Брест і – в Україну. Єдине спитали, що я з собою перевозив? А віз я одяг бійцям АТО, який на всяк випадок прикрив домашніми речами.
– Після цього інциденту не замислювалися над тим, аби перебратися в Україну назавжди?
– Так, помалу буду переселятися поближче до рідного дому – до Києва, де маю свою майстерню. А почну – з книжок – у мене в Сургуті велика бібліотека.
– А якщо вам не дозволять?
– Це вже не вперше мене не хотіли випускати з Росії. Так що у крайньому випадку попрошу політичного притулку в України і на цій підставі стану її повноцінним громадянином за короткий термін часу.
– На завершення, розкрийте основну думку ваших робіт на тему «Небесної сотні»?
– Ще раніше в Києві я робив на замовлення скульптуру янгола. Цей образ мимоволі злився із побаченим мною на одній світлині ангела зі щитом і мечем. Десь на основі такого поєднання я виліпив композицію із зображенням вісників Бога на фоні розірваного кола – символу обірваного життя. Герої не вмирають, вони стають янголами – такою є провідна ідея моєї роботи.
- 3 перегляди
