У колах літераторів, політиків, журналістів та громадських діячів країни розвинулась справжня полеміка щодо заяви Правого Сектора стосовно “антинародницької” позиції українського письменника зі світовим іменем Юрія Андруховича.
Як писала “Галка” напередодні, український політик Олесь Доній відзначив, що Юрій Анрухович, хоч і буває різким у своїх висловах, але зовсім не є прибічником “антиукраїнської позиції”.
Згодом, відомий журналіст-телеведучий Майкл Щур відзначив, що ймовірно “Правий сектор” вирішив провести також і літ-люстрацію.
у словесних “нападках” на літераторів:
“Автором ЗАЯВИ Правого сектору є Петро Іванишин, який послідовно виступає проти вступу в ЄС і в НАТО. Він був 10-тим номером у списку ПС. Його батько створив Тризуб, який підтримував Кучму, аграріїв і ЗАЄДУ. Василь Іванишин також співпрацював з КГБ, пишучи закриті рецензії на Калинців, на мене й на інших літераторів. На основі цих рецензій приймалися судові рішення.
Також, Юрій Винничук відзначив, що це не перша претензія Петра Іванишина на Юрія Андруховича, адже раніше він уже звинувачував письменника у гомосексуалізмі.
“З політологічного та ідеологічного (суспільно-світоглядного) погляду, гомосексуалізм та його новітня пропаганда постають перед нами як вияви культурного імперіалізму, (…) сексуальною революцією, неофемінізмом, постмодернізмом тощо. Тому закономірно, що саме українські демоліберали (як-от Ю.Андрухович чи А.Бондар), переймаються суспільною легітимізацією цієї перверсії” – писав Петро Іванишин у своїх рефлексіях для “Літакценту“.
До речі, у відповідь на заяви “правосекторівця”, фейсбуківці надали йому почесне звання “фаріонівця”.
Свою позицію щодо “втручань” політичної партії у літпроцес висловив і український політик Тарас Стецьків.
“З якого це дива, ні сіло ні впало, “Правий сектор”назвав Андруховича пропагандистом космополітизму і сепаратизму? Хто вклав у повідомлення ‘військово-політичного руху’ такі “високо інтелектуальні” звинувачення як: пропагандист постмодерного нео-цинізму,творець генітальної літератури, пропагандист статевих збочень і відокремлення Криму і Донбасу від України?” – пишеТарас Стецьків.
Він також запевнив, що подібні висловлювання в бік українського письменства – це шлях в минуле, “у сталінські 30-ті”.
“Насправді революція Гідності відкрила двері у майбутнє не лише Україні а й усій Європі(можливо і світові).
Тому нав’язувати архаїчне розуміння націоналізму зразка першої половини 20-го століття сьогодні,коли у протистоянні з російським окупантом формується модерна українська нація – це означає бути безнадійно відсталими діячами” – каже Стецьків.
Про нападки на Юрія Андруховича висловився також літератор та політик Дмитро Корчинський, закликавши дати письменнику спокій, хоча б за його світове ім`я:
“Андрухович? Дайте раз-два по дупі й нехай пише далі. Толстой теж у своїх соціальних, релігійних та політичних меседжах, навіть з погляду москалів, виглядав, немов клінічний ідійот. Достоєвський ще смішніше. Більшість авторів “вєлікой рускій літєратури” глибоко зневажали свою країну, проте, в сучасному москальському міфі всі вони відіграють видатну роль. Я не читав Андруховича, не знаю його літературних здібностей, але він чи не єдиний сучасний український письменник ім’я якого більш-менш відоме посполитим” – каже Корчинський.
Відзначив “послідовність” “Правого Сектору” в їх діяльності й франківський журналіст Руслан Коцаба, котрий сам не так давно отримував словесні погрози від політичної партії:
“Ого! Вже за Юрка Андруховича взялися…. Хлопці, вам пороблено? Нема чим зайнятися більше у цей складний час, коли маємо об’єднуватися, а не шукати поміж себе ворогів? Сумно це все…”
