Вже 10-й місяць триває запекле протистояння озброєним бандформуванням, які намагаються розколоти нашу країну. Правоохоронці сходу і заходу України у цей важкий час поєднали свої зусилля. На буремній Донеччині міліціонери спецбатальйонів міліції виконують свої завдання в надскладних умовах: вони патрулюють міста, забезпечують контроль на автодорогах, приймають участь у спецопераціях, а у разі необхідності йдуть в бій та гідно тримають оборону.
Майже з перших тижнів протистояння міліціонерів Донеччини підтримали колеги з західних областей, зокрема з Івано-Франківської. Прикарпатські правоохоронці сьогодні забезпечують охорону громадського порядку у місті Маріуполі. Більшість з них вже не вперше несуть службу в зоні бойових дій.
Майор міліції Микола Романович (прізвище не називаємо задля безпеки родини міліціонера), наприклад, одним серед перших підтримав правоохоронців Донеччини. Для чоловіка, за плечима якого 20 років служби у «Беркуті», звання майстра спорту з рукопашного бою та досконале володіння вогнепальною зброєю, вагань щодо відрядження у зону АТО навіть не виникало. Перші 50 діб на Донеччині змусили досвідченого «беркутівця» повернутися на цю землю знову. Свавілля, яке творять терористичні угруповання, не дозволило міліціонеру закрити на все очі та залишитись осторонь.
Разом з ним несе службу і полковник міліції Василь Антонович, який у м.Івано-Франківську керує відділом внутрішньої безпеки обласного управління міліції. Не дивлячись на високу посаду та звання, правоохоронець вирішив змінити зручний кабінет на польові умови та відстоювати єдність країни разом зі своїми товаришами.
Керує зведеним загоном прикарпатських міліціонерів досвідчений спецназівець. Позивний – «Бетон». Свого ім’я таємничий командир не називає. Він бере участь в антитерористичній операції майже з перших днів, відзначився у звільненні кількох українських міст. Своє військове прізвисько отримав від підлеглих, за незламність та рішучість у діях.
Побут, у якому живуть бійці, прямо кажучи, загартовує. Вночі на вулиці вже відчутний «мінус», а спати чоловікам доводиться в неопалювальних приміщеннях. Кухня у прямому сенсі польова, прямо просто неба. На 95 чоловік їжу готує штатний кухар та двоє його помічників. Втім, до похідних умов прикарпатські міліціонери за останні півроку звикли. Їм важко змиритися лише з гірким присмаком війни, який з’явився вже у квітні, коли почались бої під Слов’янськом.
- Перші втрати наш підрозділ зазнав у квітні 2014 року, коли збили вертоліт під горою Карачун поблизу Слов’янська, - згадує полковник міліції Василь Антонович. - Тоді загинуло шість наших працівників. Наступне випробування на міцність прикарпатським міліціонерам довелось вистоювати у серпні під сумнозвісним Іловайськом. Івано-Франківські спецпризначенці потрапили під обстріл. Були і поранені, і загиблі, більшість міліціонерів потрапили у полон. 8 бійців спецбатальйону «Івано-Франківськ» і до теперішнього часу вважаються безвісти відсутніми.
Прикарпатські вартові порядку сподіваються повернутись додому без втрат. Тут, за 1200 кілометрів від близьких та рідних, чоловіки згадують свої сім’ї, дбайливо зберігаючи дитячі вірші й малюнки. Вони разом із правоохоронцями інших областей до останнього підтримуватимуть міліцію Донеччини.
- Тільки поєднавши зусилля, ми зможемо вистояти. Україна не повинна більше втратити жодного населеного пункту, - наголошує командир зведеного загону спецбатальйону міліції «Івано-Франківськ».
- 2 перегляди
