30 жовтня виповнилося 40 днів з дня героїчної смерті двох бійців Добровольчого Українського Корпусу – друга «Дальнобоя» і друга «24-го» (Степана Стефурака).
Смерть «24-го» особливо вразила і побратимів, і земляків, і патріотичну громадськість загалом. Степану було лише 19 років. З «Правим сектором» він ще з Майдану. Коли вибухнула війна, він відразу зголосився спочатку на вишкільну базу, а потім і на фронт. Аби не змушувати хвилюватися свою маму, він не зізнавався їй, що воює (говорив, що продовжує навчатися у Тернополі).
Своїм бойовим побратимам «24-й» запам’ятався як чистий і сповнений високих ідеалів боєць.
Очевидно, Господь дуже любив цього хлопця і тому дозволив йому загинути за Україну у такому юному віці. Степан загинув при обороні с. Піски, де тримає позиції Добровольчий Український Корпус.
За християнським звичаєм на 40-й день від смерті його пам’ять вшанували побратими – члени «Тризубу» та «Правого сектора» Прикарпаття. Націоналісти на чолі з Василем Абрамівом відвідали могилу Степана у с. Топорівці, а також відслужили панахиду у церкві.
У час, коли нинішня лібералістична культура вседозволеності прирікає молодь на моральну деградацію та втрату сенсу життя, такі постаті як Степан вселяють надію на краще. Саме на їхньому прикладі має виховуватися підростаюче покоління.
Вічна Тобі пам’ять, Степане! Ми ще досі боронимо позиції, на яких пролилася Твоя кров. І Твоя смерть оплачена смертями десятків наших ворогів!
- 1 перегляд
