Цей інцидент стався у німецькому місті Дрездені, куди приїхали не екскурсію 30 дітей з Івано-Франківська. Переважно це були дівчатка віком від 12 до 14 років, до яких почали чіплятися здоровила, роздратовані тим, що на деяких наплічниках дітей були жовто-блакітні стрічки. До речі, цей інцидент стався під церквою. Невідомо, чим би він закінчився, як би не та обставина, що групу супроводжував Олександр Балицькій, котрий вгамував нападників.
Олександр Миронович колишній військовий, до речі, був командиром нині сумнозвісної установки «Град», потім продовжив службу в міліції і у відставку вийшов в чині полковника з посади начальника кримінальної міліції у справах неповнолітніх управління карного розшуку УМВС в області. Ну і ще така немаловажна деталь, що Олександр Балицький майстер спорту з важкої атлетики. Додамо, за свого часу він закінчив факультет іноземних мов Чернівецького університету, ну і як хобі допомогає дружині в організації поїздок дітей зі шкіл з поглибленням вивченням, зокрема, французької та німецької у відповідні країни. Те, що сталося під час останнього турне, просто його шокувало.
Головним пунктом поїздки був ліцей Сент-Екзюпері в невеличкому французькому містечку Сент Дізьє в провінції Прованс. З керівництвом ліцею та міста у івано-франківчан давні дружні стосунки. До речі, у тому містечку є всесвітньо відомий центр підготовки пловців, де тренується наша відома плавчиха Яна Клочкова. Там група пробула цілий тиждень. А взагалі поїздка відбувалася через Польщу з відвідинами Відня, Парижу і вже загаданого Дрездена.
– Всюди до нас ставилися не тільки прихильно, але й привітно. – розповідає Олександр Балицькій. – Головне, якщо раніше казали по відношенню до аналогічних груп, що, мовляв, це екскурсанти з Росії, то тепер вже виокремлювали. Бачили, що приїхали українці. Хоча не можу стверджувати, що чув багато слів співчуття з приводу тієї ситуації, в якій нині опинилися Україна. На Заході люди живуть своїм життям і не дуже мають намір перейматися проблемами інших. Та, загалом, ще раз повторюся, наразі відчувався навіть якийсь підвищений інтерес до нас. На нас звертали увагу групи туристів з Білорусі, Молдови, які хотіли, щоби разом сфотографувалися. Один молдаванин навіть попросив у мене на сувенір наш жовто-блакитний, яким користувався, як застережним символом, коли діти переходили дорогу. Зустрічалися і туристи з різних регіонів України, котрі також нас радісно вітали і бажали разом сфотографуватися, зокрема, на фоні знаменитого Собору Парижської Богороматері. Можливо, десь таке ставлення обумовлене й тим, що, як розповідали французи, вони вже стомилися від російських туристів, їхньої хамської поведінки тощо. Мені показали в Парижі один парк, де ніби стало свиней паслося. Як виявилося, тут розташувалися на відпочинок москалі. Та в тих місцях ми з ними не пересікалися.
Це сталося біля однієї з відомих церков німецького міста Дрездена, куди майже одночасно мали намір зайти діти з Івано-Франківська та група російських туристів. Це було півтора десятка осіб, більша половина з яких складали здоровила-мужики, віком до 45 років. Як вони тільки побачили на наплічниках наших дітей жовто-блакітні стрічки, то зреагували на них, як бик на червону ганчірку. Почали верещати: «Смотрите, здесь бандеровцы!» Хоча й не знали, що ми з Західної України. Дехто кинувся до дітей з вимогою зняти стрічки. Перелякані дівчатка втекли до церкви. А Олександр Балицький став перед напівп’яними москальськими «гопниками», намагаючись їх зупинити. Він розмовляв з ними російською, зокрема, запитав, чого повинні знімати стрічки, якими символізують прапор нашої Батьківщини. Та то не було з ким говорити. Як розповідає Олександр Миронович, він сам був здивований тією знавіснілою люттю, яка пашіла від цих осіб. Вони матюкалися, хоча конфлікт відбувався практично перед дверима церкви. Справа ледь не дійшла до бійки. Та нападників зупинило те, що відчули намір Олександра Балицького викликати поліцію. Вони ж, як відомо, герої, коли семеро на одного йдуть…
За словами Олександра Мироновича, коли він у розповів про цей випадок французьким друзям, ті були шоковані. Хоча й, не здивовані. Адже менталітет раша-туристів відомий вже усьому світу. Та, головне. Що українці відчули дух підтримки і не мають наміру в подальшу відмовлятися від поїздок до Франції та Німеччини, ні приховувати свою національну символіку.
На жаль це не перший випадок, коли українських дітей переслідують за кордоном або самі москалі, або їх прихвостні лише за те, що вони намагаються довести свою національну ідентичність. Адже практично водночас з інцидентом в Дрездені, аналогічний конфлікт виник в Болгарії, в дитячому таборі «Містраль». Там так званий головний аніматор Ігор Абессінов, котрого можна побачити на фотографіях з «колорадською» стрічкою на грудях, примусив наших дітей зняти українській вишиванки на очах всього табору та заборонив співати пісню української мовою. Міркую, у нього може бути дуже цікава зустріч з батьками цих діточок. І, підсумовуючи, хочеться запитати, невже ці поборники «святої Русі», як себе називають москалі та бандити, котрі здійснюють свої злочини на сході України, мають щось людське в душі? Хоча, хіба у тварин є душа?...
- 5 переглядів
