дотик до слів

… offline …" Ты - добыча Сены,как же тебя спасти,если женщины Пикассо ласками убивают тебя?!"Х.КОРТАСАР.

...особливий дотик до слів необхідний не тільки молитвам, де твоє мовчання схоже на каркання чорного ворона... В ньому немає причинно-наслідкових зв'язків ,а тільки відповідь на запитання вчорашнього ,тобою не прожитого дня. А ріки витікають із долонь солоними потоками. І тому мені не залишається нічого, окрім слів ,що давно уже втратили цноту... А якщо я скажу ,що люблю малювати твої брови, очі ,губи ти знатимеш ,що це - брехня... Я ніколи не вміла малювати... Коли на голову з неба сиплеться попіл і ватяний сніг ,ніколи не буває холодно ,тільки безнадійно байдуже ,що завтра тебе не залишиться ні грама у просторі слів ,і що молитись я буду про те, щоб в цілому світі був мир ,а не щоб ти зміг мене забути. Ти завжди будеш кращим ,за всесвітньо прокляте Ніщо! І що разу ,коли я проходитиму повз твої сліди то не залишатиму своїх... Ця зима ,на диво рідна... Коли всі зламані годинники показуватимуть точну годину наші страхи сидітимуть поруч і я стиратиму твою присутність тремтінням пальців. А поки ,що ти залишайся собою без мене... Я люблю тільки те, чим ти дихаєш ,коли думаєш ,що я померла...... offline ________ ВОНА: ...за браком часу я не встигаю у своє / чуже майбутнє ,тому нерозривно поєднана із твоїми снами... А сьогодні світ як завжди залишатиметься невловимим ,і мені захочеться дивитись на нього крізь своє вікно і думати ,що я вмію бачити ,хоча насправді я як і більша частина людей - сліпа. В кімнаті тепло і пахне мною. Червоні нитки малюють троянди, хочеться вдихати їхній аромат ,але вони як і більшість ілюзій не пахнуть... Підлога часом наповнюється снігом і тоді стає по справжньому біло і чисто... На моїх думках сьогодні немає льоду і взагалі весь лід я вкинула у стакан з віскі ,тому мені зараз тепло. І ще я знаю ,що сьогодні восьмий день тижня а завтра настане дев'ятий(чи не настане?). Ну а поруч багато різних малюнків без кольорів ,і мені вдається читати їх. А зовсім недавно мене кохав чоловік ,який пише вірші . Він плакав медовими сльозами щастя. Мені було добре... І я навіть забула ,що за вікнами зима і час від часу з'являється відлига. Чоловік кохав моє тіло не забуваючи про душу і від цього я п'яніла так несамовито ,що переставала бачити у снах тебе і Бога ,якому уже все одно ким я пахну. А пахну я не тобою... Під шкірою пульсують вени у яких уже майже немає твоєї крові. Від цього я ще більше починаю кохати чоловіка ,який пише вірші... ...offline...ВІН: ...мені здається я відчуваю що тобі холодно. І тому завжди тепло одягаюсь коли думаю про тебе. Щодня купую собі твої улюблені хризантеми і вдихаю їхні запахи ,думками передаючи їх тобі. І я знаю ,що ти потім опишеш ці аромати у своїх щоденниках. Мій дім став виразно білим від зими та хризантем. Часом думаю ,яка на тобі білизна і як заплетене твоє волосся... Я продовжую жити без тебе і це так нестерпно і фальшиво... Щоразу коли ловлю губами сніг переконуюсь що вмію відчувати холод... Кімната мовчить білими стінами і зів'ялими спогадами. Час надто прискіпливий до помилок . А ще я щасливий від того що знаю тебе ,і нещасний ,бо так і не зміг тебе пізнати. Ти залишишся ,я знаю ,що ти залишишся ,навіть після того коли зникну я...

Грудень-місяць болю і простуд. А я навіть не знаю ,чи ти є в цьому грудні.. Ти знаєш ,це так боляче бачити інших і думати ,що тебе кохає інший чоловік. Дивно ,але я малюю його у своїй хворій уяві. Мені хочеться ,щоб його любов була   . Мені хочеться ,щоб його любов була зовсім не схожою на мою... І щоб він вмів мріяти і жити... Щоб він був повна протилежність мені. Тоді ти будеш щаслива ... За моїми плечима ніч ,і сотні листів не відправлених тобі, моя / не моя ......і тисячі не написаних... offline...