Село Пістинь у Косівському районі Івано-Франківської області – надзвичайно мальовниче. Воно розташоване на березі шумної річки Пістиньки, має довжелезну історію та за час свого існування пройшло чимало перипетій та пригод. Пістинь свого часу було під владою різних держав, мало статуси містечка та славилося своїми ремеслами та виробами. Пістень володів Магдебурським правом та у буремні часи невігластва та тотальних хвороб, мав власну приватну лікарню! Тут проживали гуцули та євреї, поляки та козаки, сюди навідувались австрійці та воїни УПА. Проте, відоме на всю Україну, це прекрасне село стало зовсім нещодавно. Адже саме тут існує єдина в нашій державі канатна дорога, якою перевозять покійників.
Через те, що складні природні умови не дозволили побудувати повномасштабну дорогу, селяни змушені були створити міст над місцевою річкою. Проте на даний момент, таке з’єднання має мало не аварійний стан. Крім того, міст вузький і йти разом можуть тільки 1-2 людини. Звісно, це створює незручності при транспортуванні покійників. А все через те, що село знаходиться на одному боці гори, а цвинтар та церква - на іншому. Все через те, що за довгу історію існування, у селі було чимало будинків, не один храм, тут існували шинки та школа. Все мало доволі структуровану побудову та, очевидно, було зручним для використання місцевими мешканцями. Проте, через перипетії долі, війни та біди, що спіткали Пістень, сталося так, що автентична забудова втратила себе. І тепер ми бачимо сучасне село, яке, однак, змушене користування «послугами» цвинтаря та церкви.
Щоб принести домовину з покійником, місцевим мешканцям доводилося йти по дуже хиткому мосту і ношу могли при цьому нести лише дві людини. Це було надзвичайно складно. Місцеві умільці побудували спеціальну «канатну дорогу», яка за допомогою простого механізму: тросу, коліщаток та спеціальної «ємкості», куди ставиться домовина, допомагає жалобній процесії доставити покійника до цвинтаря.
Місцеві мешканці застерігають цікавих туристів, які готові й самі покататись на такій дорозі: це не розвага, не атракціон і нікому із живих не варто туди підніматись. Правда, для журналістів, селяни роблять виключення. Проте, охочих поки немає.
Селяни запевняють, що дорога безпечна і ще ні разу не було якогось нещасного випадку. Проте, варто задуматись над побудовою нормальної дороги у такому селі. Адже, якщо для домовин канатна дорога вважається безпечною, то хиткий старенький міст, яким щонеділі до церкви чимчикують віряни, може обвалитись у будь-яку мить.
Незважаючи на навколишній краєвид та красу природи, місцевій владі варто задумуватись над створенням достойної інфраструктури Карпатського регіону аби туристи могли приїжджати і насолоджуватись первозданним видом лісів, незвичайними церквами та гостинністю гуцулів. А не дивуватись з традицій похоронних кортежів, які їм продиктувало саме життя.
- 2 просмотра
