Будиночки на вулиці Чорновола, що неподалік військової частини Нацгвардії були збудовані як тимчасове житло для військовослужбовців та їхніх сімей. Їх запланували ще за часів СРСР, проте побудували за Незалежної України. Однак тимчасовий характер житла перетворився у 25 років постійності.
Так офіцер Збройних Сил України, військовий льотчик Борис Заболотний розповів про жахливі умови, в яких перебуває будинок, виділений йому державою – жахлива каналізація, дах, стіни та підлога у плачевному стані, пише Станіславське.
А минулого четверга в черговий раз прорвало каналізаційну трубу, а всі нечистоти заповнили ванни мешканців.
Проте справжньою проблемою є невизначений стан будинку. Він фактично "завис у повітрі" - не перебуває на балансі у жодної комунальної служби. Ремонтні роботи мешканці проводять самостійну, хоча права на приватизацію у них нема.
Будиночки отримували опалення від частини Національної Гвардії, що знаходиться неподалік. Проте після поломки котла було вирішено відключити будинки льотчиків від опалення. Тож мешканці власним коштом встановили автономне опалення. Жодних компенсацій чи знижок ніхто не отримав.
Каналізаційна труба почала турбувати жителів ще минулого року. Проте і досі цю проблему ніхто не вирішив.
“Проблеми з цією трубою тягнуться вже рік, – розповідає дружина Бориса Заболотного пані Галина. – Спочатку нам говорили, що не можуть знайти центральний колодязь, у який все стікає з трьох наших будиночків. Минулого року ми зверталися у “Водоекотехпром”, але нам відмовили, тому що ми не стоїмо у них на балансі. Після цього наші дівчата ходили в КЕЧ(комунально-експлуатаційна частина – ред.), і вже КЕЧ вмовив “Водоекотехпром” відкачати відходи.
У КЕЧі скаржаться на брак коштів. Тому вони не можуть вирішити проблему із трубою та каналізацією, – додала вона.
Так КЕЧ повинен займатися благоустроєм. Проте місцеві мешканці кажуть, що прибирають вони самостійно. Лише раз в рік хтось із частини може прийти і поприбирати прибудинкову територію.
“У КЕЧі нам теж кажуть, що ми у них не на балансі. Вони пояснюють, що передали нас кілька років тому на баланс Водоекотехпрому. Однак там від нас відхрещуються. Кажуть, що ми не числимося там по жодному документу. Але “комуналку” ми платимо в КЕЧ за те, щоб нам прибирали, а за стоки труб платимо у “Водоканал”, – каже жінка.
Тільки минулого року з'ясувалося, що стоки військових будиночків не входять до центральної труби міста.
“Місяць тому знайшлася схема наших колодязів. І з цією схемою наш Любомир Йосипович (Любомир Дяків – керівник будинку управління КЕЧу) їздив у Водоканал. Там сказали, що нас не візьмуть, тому що треба шукати прорив. Вони до нас приїжджали і запускали “ракети”, рили яму і пошкодили кабель, який вів до льотної частини і, таким чином, залишили її без світла. За це з них стягнули дуже великий штраф, тому що вони рили не на своїй території. Це не було узгоджено ні з військовою частиною, ні з КЕЧ. Останні просто “умили руки” – вони сказали, що не були поінформовані про розкопки, – розповіла пані Галина.
“У четвер в 6 годині набралось півванни, м’яко кажучи, каналізаційних відходів. Ми зателефонували Дяківу, але він нам сказав, що він в селі буде лише завтра. Наступнного дня ми знову до нього зателефонували, а він нам каже “Добре, я знаю. А що, ще не пробило?”, – згадує вона. – Я там Доместосом залию, бо сморід страшенний, а в мене маленька дитина. Воно трохи злиється, а через півгодини знову набирається. Ми ледве вмовили “Водоекотехпром”. Ті приїхали і зробили все, що могли. Почистили нам люк, а за все решта відповідає КЕЧ.
“Вони (КЕЧ – ред.) нас годують все літо, що проблемну трубу поміняють. В результаті минулого вівторка вони приїжджали її чистити. Тобто вони її дротиком прочистять на два дні. А ще пообіцяли наступного тижня приїхати, залізти під підлогу, тому що, як вони кажуть, в них є труба, і поміняють її. І це тягнеться від червня, – скаржиться Галина Заболотна.
Окрім того КЕЧ мало би провести ремонт даху. Проте там посилаються на одвічну проблему - відсутність грошей.
“Навіть коли ми зібрали свої кошти на новий шифер, вони нам нікого не прислали, щоб його поміняти. Наші хлопці, офіцери, самі лізли на дах і робили всю роботу. Дах був у такому стані… Коли ви виходите на горище, дивитесь вгору і бачите величезні дірки. Він протікав усюди. Дівчата, які живуть на другому поверсі, під час дощу тазики розставляли по хаті”, – розповіла жінка.
Щодо опалення, то міській раді повідомили, що не можуть нічим допомогти, адже будиночки не стоять ніде на балансі. А Міністерство оборони взагалі ігнорує листи жителів.
“Цього року виходить експлуатаційний термін будинків. Жодна перевірка не оглянула, в якому стані будинки і чи можна їм продовжувати термін. А території військові, які були по Франківську, всі забудували. Ці ділянки здали в оренду забудовникам і не надали нам жодної квартири. Тобто, ви собі чекаєте своєї черги, то й чекайте далі”, – каже пані Галина.
Нещодавно в сусідки родини Заболотних обвалилась стеля. А три роки тому – в іншої сусідки, – ванна провалилась у підвал.
Мешканці будинків намагалися домовитися із керівництвом “Водоекотехпрому”, аби ті взяли нерухомість на баланс. Проте отримали відмову.
З острахом люди чекають на зиму. Адже два роки тому тут протікали водопровідні труби і в коридорах утворювались справжні гейзери. Тоді військові самостійно зривали підлогу та проводили ремонт, а потім поміняли їх.
- 2 просмотра
