Нагадаємо, що на Прикарпатті суд розглядає справу полковника Віталія Комара, якого звинувачують у дизертирстві.
“У ніч на 23 серпня був найпотужніший обстріл. А наступного дня почали заходити російські війська. До того моя розвідка доповіла, що біля кордону колоною виставлена техніка. Ми не мали бетонних укріплень, лише з дерева. Зв’язку з командуванням не було. Довелося трохи відійти. Коли офіцери повернулися на наші позиції, там стояли російські танки”, — цитує полковника 53-річного Віталія Комара, колишного командира батальйону територіальної оборони “Прикарпаття” Gazeta.
Нагадаємо, що минулого року батальйон відступив з займаних позтцій та оголив правий фланг українських військ. Це призвело до того, що котел під Іловайськом замкнувся. Тепер військова прокуратура звинувачує Комара у дизертирстві. Проте він переконує, що таким чином врятував життя своїм бійцям. Комар рік відсидів у слідчому ізоляторі в Одесі. На початку вересня 2015‑го його випустили під заставу 16 тис. грн.
У січні 2015 року було вирішено розформувати батальйон "Прикарпаття", до котрого ввійшли мобілізовані, добровольці, активісти самооборони Майдану з намету “Коломия”.
— Коли ми виїжджали в зону бойових дій, у нас було 100 бронежилетів на 400 чоловік. Волонтери довозили. За місяць усі були ними забезпечені. Наші блокпости розташовувалися на перехрестях доріг уздовж кордону, — продовжує полковник. — Базовий табір стояв у районі Амвросіївки, потім його перемістили ближче до блокпостів у поле. Стояли за 3 кілометри від кордону. Нас постійно обстрілювали з “Градів” з території Росії. Близько 30 бійців отримали поранення, двоє загинули. Начальник штабу — на блокпосту, коли тільки прибули на місце. Ще один солдат загинув під час евакуації поранених.
У вас була бронетехніка?
— Лише шкільні автобуси, машини зв’язку і тилового забезпечення. Броньованої техніки ми не мали. Неможливо воювати проти танків на автобусах.
Голова слідчої комісії з розслідування подій під Іловайськом Андрій Сенченко казав, що на 140 кілометрів кордону було 600 наших військових. З них половина — це батальйон “Прикарпаття”, 60 спецназівців. Решта — тиловики, ремонтники, штаб, зв’язківці.
— Так воно і було. В сторону Амвросіївки, де знаходилися ми, йшли дві російські батальйонно-тактичні групи.
Чому батальйон територіальної оборони відправили на кордон?
— Не можу цього пояснити. На той час територія біля кордону була звільнена від бойовиків. Ми виконували завдання — охорона блокпостів. Я так розумію, ніхто не міг припустити, що росіяни перетнуть кордон на тій ділянці.
Експерти військової прокуратури стверджують, що в серпні торік наша армія не могла протистояти російській. Це допоможе виправдати вас у суді?
— Шансів не було — це однозначно. Наш батальйон не мав ні гармат, ні броньованої техніки. Тільки дев’ять ручних протитанкових гранатометів. Нас обстрілювали з території Росії або з нульової лінії за 3 кілометри. Коли в ніч на 23 серпня почався масований обстріл наших позицій і базового табору, було зрозуміло, що почнеться “зачистка” і вторгнення. Невдовзі нас би оточили і взяли в полон. Або знищили. В бою ми протрималися б не більше години. Українських підрозділів, які могли допомогти, поблизу не було. Висновки комісії мали б мене виправдати. Подивимося, як буде.
Як поверталися з передової до Івано-Франківська?
— На 13 автобусах, розбитих під час обстрілів. Один підрозділ виїжджав на зерновозі з причепом, найняли його за гроші у місцевих. Бо не було чим їхати — багато автобусів згоріли. Солдати кажуть: водія того зерновоза розстріляли терористи, коли він повернувся в Амвросіївку. Але я цього не можу підтвердити. В дорозі наші розбиті автобуси постійно ламалися. Волонтери допомагали ремонтувати, привозили запчастини і їжу.
В Запоріжжі, Дніпропетровську і Кіровограді нам пропонували здати зброю. У Кіровограді, коли оточив спецназ, погодилися віддати гранати і гранатомети. Бійці відмовилися віддавати автомати. Приїздив головний військовий прокурор Анатолій Матіос. Обіцяв, що жодного тиску на батальйон не буде.
Доїхали до бази в Делятині на Франківщині, мали здати зброю і чекати вказівок. Підрозділ доукомплектовували та проводили навчання, а мені прийшла повістка прибути в одеську прокуратуру.
На разі суд продовжує слухати свідків. Сторона обвинувачення надала 70 осіб — всі, кого встигли опитати. Захист також клопотав про слухання приблизно такої самої кількості свідків. Ще викликатимуть свідків, яких не опитали під час досудового слідства.
Які є докази вашої невинуватості?
— Свідчення бійців і фотографії техніки ворога. Крім мене, судять командира роти. Його статті не пам’ятаю.
Що зараз з батальйоном “Прикарпаття”?
– 150 чоловік пішли у 128-му бригаду. 100 — поповнили інженерно-будівельний батальйон. Будували другу і третю лінії оборони. Я працюю старшим викладачем у навчальному центрі “Десна” на Чернігівщині. Подав документи, щоб перевели до бойового підрозділу.
- 2 просмотра
