До оголошеного в березні бойкоту російських товарів франківці підійшли з ентузіазмом, відтоді купуючи продукцію, виготовлену на теренах агресора, в 8-10 разів рідше, ніж колись. На «зуб» патріотичних покупців, що весь цей час не лінувались вертіти магазинний крам в руках у пошуках вказаної країни-виробника перш ніж поставити його до корзинки, потрапляли здебільшого кава, чаї, улюблені жуйки та шоколадні батончики, корми для домашніх тварин.
До російських порошків, косметики, засобів гігієни рівень споживацького спротиву менший. 50% пропозиції цих товарів на франківському ринку з штрих-кодом «46», і замінити їх відповідними українськими аналогами поки неможливо. І врешті, навіть найсвідоміші франківці не в силі бойкотувати один із найходовіших сегментів магазинних полиць – цигарки, ринок яких в Україні практично монополізований росіянами.
«Свої» і «чужі»
Достеменно відслідкувати, чого саме російського і на скільки менше стали купувати іванофранківці, неможливо – розрахунки доведеться проводити окремо по кожній товарній позиції. Про це, розводячи руками, говорять і посадовці, і представники місцевого ритейлу.
«Але в загальному обороти російської продукції направду зменшилися суттєво, – розповідає керуючий місцевого ТЦ «Арсен» Андрій Глинянчук. – За моїми особистими підрахунками, практично у 8-10 разів. Якщо раніше реалізація російських товарів від загального товарообігу в нас становила приблизно 5%, то зараз цей показник не більше 0,5%».
За словами Андрія Глинянчука, найлегше франківці змогли відмовитись від кави та чаїв, навпроти полиць з якими бачили маркування з російським триколором. Без проблем замінивши їх рівнозначними за ціною та якістю українськими напоями. Приміром, львівською кавою, яка багато кому і до військової агресії смакувала краще. Чи чаєм, свій виробник якого є навіть у Івано-Франківську.
«Найбільш проблемний сегмент – це побутова хімія, – продовжує Андрій Глинянчук. – Мінімум половина цього асортименту вироблена в Росії. І повноцінних замінників цього товару дуже мало».
Українська продукція цієї групи, на жаль, поки може конкурувати з російською тільки за ціною, але не за якістю. Втім, у бойкотуванні таких товарів є свої нюанси. Приміром, майже вся побутова хімія з російським штрих-кодом – це марки європейських фірм-гігантів, які свого часу, завойовуючи ринок СНД, заходили на нього саме через Росію. Відповідно, там і намагалися розмістити свої виробництва.
«Хоча, на мій погляд, якщо аналізувати ситуацію глибше, то ці компанії просто виробляють в Росії свою продукцію, сплачуючи там лише податки. В той час, як основні прибутки ідуть у кишені власників з Євросоюзу, – пояснює Андрій Глинянчук. – І їхній товар, який ми бойкотуємо, підтримує російську економіку значно менше, ніж, наприклад, ринок тютюну, який на 98% у нас контролюють росіяни. Але про бойкот якого ніхто не говорить».
Власниками фірми-постачальника, яка торгує практично всіма цигарками на території України, є на 100% росіяни. Крім податків, які лишаються в бюджеті України, мільярдні надприбутки від продажу тютюнових виробів ідуть в Росію. Тобто, по суті, всі українці, які палять, спонсорують війну агресора. А цей сегмент, на жаль, замінити нема чим. Хіба що кинути палити.
За словами експертів, реструктуризувати місцевий ринок під чорно-білу схему «своїх» і «чужих» можна лише доволі умовно. Приміром, український виробник пива «штампує» на своїх конвеєрах, крім власних брендів, також і російські. Тобто, певні кошти навіть від цього виробленого в Україні товару так чи інакше поповнюватимуть статки власників-росіян. Так само неможливо перелічити усі українські компанії, власниками яких є громадяни країни-агресора. Їх надзвичайно багато.
Але є і протилежні ситуації. Приміром, міжнародна компанія-виробник йогуртів, що виробляє свою продукції в Україні, але під російським штрих-кодом, з розрахунком на ринок всього СНД, також потрапляє під бойкот. Хоча виготовлений товар на херсонському заводі і економічні наслідки споживацької відмови від нього будуть негативними скоріше для самих українців.
Багато міжнародних компаній, які працювали за схемою єдиного штрих-коду для СНД, нині переглядають свою політику. Намагаються розділяти український та російський ринки, бо розуміють, що втрачають.
«Наприклад, ми працюємо з місцевими дистриб’юторами побутової хімії, – каже Андрій Глинянчук. – Наразі вони пропонують товар, вироблений в Росії. Але уже можна помітити, що вони починають завозити на свої склади аналогічну продукцію, виготовлену в Польщі. І, відповідно, скоро постачатимуть її і у наші магазини».
Процес такого поділу доволі тривалий. Не місяць і не два. Він займе не менше року, прогнозують ритейлери. Але важливо, що перші рухи світових виробників в цьому напрямку спостерігаються вже сьогодні.
Чи є ефект?
За словами начальника управління економічного та інтеграційного розвитку МВК Богдана Білика, загалом російського імпорту в Івано-Франківську і раніше було дуже мало. Тож і споживацький бойкот на обсяги його ввезення помітно не вплинув.
«Сукупна частка імпорту країн СНД у загальній структурі тільки 3,1%, – каже Богдан Білик. – Для порівняння: імпорт з країн ЄС складає 64%. Частка російських товарів тут така мізерна, що її навіть не виокремлюють в статистиці. Також є значний відсоток контрабанди».
Більшість товарів, які сьогодні імпортуються до Івано-Франківська з Росії, – це товари промислового походження: побутова техніка, а не споживчі товари чи товари харчової промисловості, на які в основному і спрямований бойкот. Тому, каже Богдан Білик, хоч покупці і скоротили споживання російського товару, це спричинило проблеми лише конкретним виробникам, а не всій економіці Росії.
«У бойкоті є сенс, але радше символічний – ми показуємо, що відношення українців до Росії змінилося на 180 градусів, що такі виробники є недружніми для України. Але стверджувати, що з цього був якийсь великий економічний ефект – перебільшення».
Ігнорування російського може вдарити по агресору лише, якщо матиме не рекомендаційний, а обов’язковий характер. Тому в цьому плані економісти покладають великі надії на закон «Про санкції», нещодавно прийнятий парламентом та підписаний Президентом. За словами Богдана Білика, документ всеукраїнського рівня дійсно може відчутно вдарити по російській економіці. Щоправда, тільки за умови його застосування на практиці, а не у передвиборних тирадах.
- 6 просмотров
