Всечесним отцям душпастирям,
преподобним монахам і монахиням,
дорогим братам-семінаристам та
всім вірним Івано-Франківської Митрополії УГКЦ
Возлюблені в Христі,
звертаюсь до Вас у часі Великого посту з особливим пастирським зверненням, яке має за мету допомогти як найкраще підготовитись до Пасхи, щоб животворну та спасаючу дійсність Христового Воскресіння могло вповні відчути не лише наше спрагле Бога серце, але й через нас також і наші ближні та увесь оточуючий світ.
Моє батьківське серце крається від болю, коли помічаю, що, доручені моїй пастирській опіці вірні – діти мальовничого Прикарпатського краю, батьки та діди яких завжди відзначались особливим трепетним ставленням до природи як Божого створіння, сьогодні ставляться до нього безвідповідально, поповнюючи гріхи проти свого Творця та Спасителя.
Одним з таких гріхів проти природи, які, зважаючи на їх вагомість, Церква зараховує до гріхів, що кричать до неба, є використання пластмасової поминальної атрибутики, що набирає масового характеру напередодні Великодня. Як наслідок, прикрашені неприродно яскравими пластмасовими квітами та вінками, кладовища втрачають свою автентичну атмосферу й починають випромінювати людську суєту, дефіцит відчуття справжньої краси та диктат сучасного споживацького суспільства, що намагається добратися навіть до померлих.
Дана практика призводить не лише до марнування дарованих Богом природних ресурсів та суттєвого забруднення навколишнього середовища, але й до чисельних загроз для здоров’я та життя людей. У масштабах країни – це сотні, а то й тисячі тонн пластмаси, які в кращому випадку потрапляють на сміттєзвалища, але часто, особливо в селах, спалюються під час прибирання кладовищ і стають джерелом смертельної загрози для всього живого. При їхньому згорянні виділяються різні токсичні речовини, в тому числі й діоксини, які призводять до виникнення ракових захворювань. У такий спосіб, віддаючи неналежним чином шану померлим, ми загрожуємо здоров’ю та життю живих людей і прогрішаємося проти Божої заповіді «не вбий»!
Подібне стається також тоді, коли ми бездумно, слідуючи за згубною модою, несемо на похорони пластмасові вінки, які в швидкому часі опиняться якщо не на сміттєвому полігоні, то у вогні. Вірю, що ніхто не бажає зла ані собі особисто, ані своїм дітям чи внукам. Переконаний, що ми не хочемо отруювати ані повітря, яким дихаємо, ані воду, яку п’ємо, ані знищувати створений для нас Богом дім – природу. Однак часто робимо це своїми необдуманими вчинками, важко провиняючись проти природи та проти життя, проти нашого Бога Творця та Спасителя.
Тому, піклуючись про Вічне добро своєї пастви, апелюю до християнської свідомості та здорового глузду кожної людини і настійливо закликаю відмовитись від використання пластмасових квітів для прикрашання храмів та кладовищ!
Дорогі в Христі, коли йдемо проводжати в останню дорогу наших рідних та близьких чи впорядковувати гроби на кладовищі, то берімо з собою не мертві пластикові квіти чи вінки, але нашу живу та щиру молитву, якої так потребує кожна душа для того, щоб осягнути Вічне життя у Бозі. Замість того, щоб купувати пластмасові квіти чи вінки, які несуть смерть, станьмо на захист життя і допоможімо морально та матеріально родині померлого.
Постараймося гідно підготуватися до величного празника Воскресіння Господнього. Для цього маємо навести чистоту і порядок не тільки в своїх домах, подвір’ях та присадибних ділянках, але передусім у наших душах, щоб, очищені від бруду гріха, вони стали храмами живого спілкування з Богом, що робить нас активними учасниками події Воскресіння та Вічного життя.
Однак, свідченням досконалої внутрішньої чистоти та рівня нашого життя у Христі є наше християнське ставлення до наших ближніх та всього Божого створіння – природи. Тому, наводячи порядок та чистоту навколо наших домів, церков та на кладовищах, вважаймо, щоб вона стояла у службі життя, а не смерті. Відмовмося від спалювання сміття, особливо пластмасової поминальної атрибутики на кладовищах. Рослинні ж рештки необхідно компостувати.
Нехай наші кладовища залишаються місцем віддзеркалення Вічного спокою і не штучної та смертельної, але справжньої Божої Краси та Життя, символом яких є живі квіти, які можемо насадити на гробах померлих. Живі квіти своєю нерукотворною природною красою прославлятимуть нашого Творця та Спасителя і після Великодніх свят, і разом з нашою палкою молитвою за душі усопших, перед престолом Всевишнього Бога свідчитимуть про нашу живу віру в Воскреслого Спасителя, Котрий своєю смертю дарував життя усьому створінню.
З АРХІЄРЕЙСЬКИМ БЛАГОСЛОВЕННЯМ
† ВОЛОДИМИР (ВІЙТИШИН)
Архієпископ і Митрополит Івано-Франківський УГКЦ
